Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Intermezzo

Intermezzo
Книга доступна в премиум-подписке
Добавить в мои книги
4 уже добавили
Оценка читателей
4.8

Повість Михайла Коцюбинського «Intermezzo» – класика українського імпресіонізму. У творі все символічне – від героїв до поетики. Перед читачем постають головні дійові особи – Залізна рука городу, Ниви у червні, Сонце, Три білих вівчарки, Зозуля, Людське горе. Головний герой твору прагне відпочити від людей і лише серед зелених степів і бездонної небесної блакиті він нарешті чує тишу. Однак хіба можна втекти від Залізної руки городу? Хіба Людське горе не зустріне його і там, не нагадає про себе? Світ душі, світ природи і світ людей зливаються воєдино в непорозуміннях і швидкоплинних моментах гармонії. Повість зацікавлює глибиною ідей та метафоричним багатством.

Лучшие рецензии
Paloma_Blanca
Paloma_Blanca
Оценка:
24

В жизни каждого человека рано или поздно наступает момент, когда он просто не в силе выдержать суеты этой жизни и хочет сбежать от всего мира подальше. Бессмысленная череда "нужно", "нужно" и "нужно" просто преследует его. Именно в такой период жизни я и познакомилась с этой новеллой и - влюбилась навсегда. От серости и тусклости, от усталости люди убегают по-разному, а главный лирический герой выбрал одиночество и природу. И не прогадал. Они помогли ему разобраться в себе, принять правильные решения.

Не следует забывать, что новелла - яркий пример импрессионистической литературы и, чтобы понять, - ее нужно прочувствовать.

EduardGol
EduardGol
Оценка:
18

Що може підбадьорити, надихнути, дарувати душевний спокій людині, на яку обрушив тяжку втому її ж винахід – правила людського співжиття? Лише те чисте й абсолютне, те, чим є людина – природа.

Драматична, затяжна п’єса, якій би можна було дати назву «Людське буття» знівечила душу героя даного твору і лише спів птахів, шелест листя, трав, пшениці та інше, що складає цілющій хор – це і є intermezzo для нього, як для сучасної людини.

А за неймовірну поетичність та красу мови, Михайло Михайлович заслуговує гучних оплесків.

i_am_dashka
i_am_dashka
Оценка:
14
На небі сонце - серед нив я. Більше нікого. Йду.
Пізно я повертався додому. Приходив обвіяним духом полів, свіжий, як дика квітка. В складках своєї одежі приносив запах полів, мов старозавітний Ісав. тСпокійний, самотній, сідав десь на ганку порожнього дому й дивився, як будувалась ніч. Як вона ставила легкі колони, заплітала сіткою тіней, зсувала й підносила вгору непевні, тремтячі стіни, а коли все це зміцнилось й темніло, склепляла над ними зоряну баню.
Тепер я можу спокійно спати, твої міцні стіни стануть між мною і цілим світом. На добраніч вам, ниви.
Ніколи перше не почував я так ясно зв'язку з землею, як тут. В городах земля одягнена в камінь й залізо - і недоступна. Тут я став близький до неї. Свіжими ранками я перший будив сонну ще воду криниці.
Коли лежиш в полі лицем до неба і вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш, що в ній щось є не земне, а небесне.
Щось наче свердлить там небо, наче струже метал, а вниз спадають тільки дрібні, просіяні згуки. Ниви шумлять навколо і заважають. Жену від себе голоси поля, і тоді на мене, як дощ, спадають небесні.

Я теж утомилась від постійних "треба", мене теж втомили надокучливі люди. Хочеться сховатися серед зоряної тиші, затулити вуха, замкнути душу і кричати: "Тут вхід не вільний!" Але кричати так, щоб ніхто не почув, щоб тільки небо й безкраї поля були моїми єдиними слухачами. Бо ж вони єдині будуть слухати шум твоєї душі й не вливати тобі у вуха нескінченний гомін невдоволеного людства. Вони будуть слухати й почують...

Читать полностью
Другие книги серии «Шкільна програма»