«Мартин Боруля» читать онлайн книгу📙 автора Іван Карпенко-Карий на MyBook.ru
image

Отсканируйте код для установки мобильного приложения MyBook

Премиум

4.3 
(37 оценок)

Мартин Боруля

45 печатных страниц

2016 год

12+

По подписке
549 руб.

Доступ ко всем книгам и аудиокнигам от 1 месяца

Первые 14 дней бесплатно
Оцените книгу
О книге

«Мартин Боруля» Івана Карпенка-Карого – сатирично-гумористична п’єса на соціально-побутову тематику. Боруля – заможний селянин, який з усіх сил прагне входити до дворянських кіл. Своїй дочці Марисі він забороняє займатися важкою працею і водитися з простим людом – тепер вона має бути панянкою. Та чи принесуть панські примхи щастя дівчині, яка щиро кохає простого юнака? Етичні цінності проти умовностей та рангів – таким є основний конфлікт п’єси І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля».

читайте онлайн полную версию книги «Мартин Боруля» автора Іван Карпенко-Карий на сайте электронной библиотеки MyBook.ru. Скачивайте приложения для iOS или Android и читайте «Мартин Боруля» где угодно даже без интернета. 

Подробная информация

Год издания: 

2016

Дата поступления: 

20 января 2018

Объем: 

81997

Поделиться

BonesChapatti

Оценил книгу

Прочитано за якусь годину, а скільки користі: і до ЗНО підготовка, і цікавий сюжет про дворянина, що не відбувся. Найбільше з усіх у трагікомедії сподобався образ Омелька - слуги Мартина Борулі. А від головного героя навпаки не в захваті. У цьому ж і полягає задумка Івана Карпенка-Карого. Думаю, у театрі було б цікаво спостерігати за дійством. При нагоді варто відвідати постановку "Мартина Борулі". Після прочитання висновок такий: кожному треба йти власним шляхом, керуючись передусім покликанням, а не облудними примарами фантазії, які і привели Борулю до такої неприємної історії з насправді непотрібним для нього дворянством.

Поделиться

Kitahara

Оценил книгу

У мене, чесно кажучи, трохи відбирає мову від заяв у рецензіях типу "мораль як у Мольєра: кожен має знати своє місце". Я не знаю, як ви читали, чуваки, але мораль геть не в тому, вона очевидна з фіналу і, фактично, проговорена у репліці Гервасія:

"Заспокойся, Мартине!.. А тепер я знов просю тебе: давай поженим наших дітей, вони любляться, а ми на весіллі забудемо усе лихо! Та накажемо їм, щоб унуків наших добре вчили, то й будуть діти їх дворяне!"

Тобто, простіше кажучи, трагедія Мартина в тому, що він, усе життя бачачи, що на людське ставлення можуть розраховувати лише пани, сам хоче здобути для себе й своїх дітей "людського права". Але, достеменно не розуміючи, що справжнє дворянство - це аристократизм духу, освіта, Мартин намагається сліпо копіювати дворянські звички. Причому найгірші - мабуть, це щось говорить про дворян, а не лише про самого Борулю.
Тому для нього така трагедія - втрата змоги здобути панський титул: він-бо щиро вірить, що лише так стане людиною. Отакий прикольний комплекс меншовартості українського селянина, що століттями всотувався в кров із приниженнями й упослідженнями. Бажаючи своїм дітям щастя, він і сину готовий оплатити тупу збиткову службу, і доньку видати за нелюба.
І абсолютно ясно, що, висміюючи ті способи, якими персонаж у своїй сліпоті добувається "дворянства", автор йому до того ж співчуває саме через цю сліпоту.
У Мольєра Журден висміяний, а дворяни показані розумними, хитрими й спритними. У Карпенка-Карого "дворянин" Націєвський висміяний ще жорсткіше, ніж сам Боруля, а пан Красовський, який жодного разу не з'являється в кадрі, за словами того ж Гервасія, пан не лише завдяки статкам, а завдяки ученості, адже він лікар.
Так що у цьому тексті дуже чіткий ідейний посил: справжнє дворянство - це освіта, інтелігентність, внутрішнє відчуття себе людиною, і саме цього потрібно домагатися таким, як Боруля, хто розумом і тяжкою працею змогли домогтися статків. Наступний крок - це самоусвідомлення, виховання в собі почуття гідності.

Може, я й звучу як учителька української літератури, але, їй-богу, я не розумію, як цього можна не побачити у творі, коли все це там написано майже прямим текстом.

Поделиться

Lis_Absinthe

Оценил книгу

Очень похоже на "Мещанина во дворянстве". И мораль та же - знай кошка свое лукошко.

Поделиться

Еще 1 отзыв
Мовчи! Бо я тобi з носа печерицю зроблю!
24 ноября 2019

Поделиться

Право на дворянство!.. Грамота… герб!.. I це все спалить?… (Читає крiзь сльози.) Отношенiє Дворянского депутатського собранiя от 16 февраля 1858 года за. N 1541 о признанiї рода Борулi в дворянствi. (Говоре.) Було ж, виходить, за що признать… Атестат прапрапрадiда. Пiдписав сам суперетендент Савостьян Подлевський… Бумага синя… як лубок… старинна бумага! (Чита.) Отношенiє Казенной Палати о несостоянiї рода Борулi в подушнiм окладi… (Говоре.) Скрiзь Боруля, а там десь Беруля!.. Ох!.. Копiя свидетельства дванадцяти дворян, що весь рiд Боруль завше вiв род жизнi, своиственний дворянам… Особливо я! Герб… герб!.. Червоне поле, а по червоному полю хрест голубий, знамена зверху i внизу двi пушки…
24 ноября 2019

Поделиться

Бумаг же, бумаг багато… П’ять лiт дiло йшло… зовсiм було признали, сопричислили… i не утвердили! I через що? Пустяк! Сказано у бумазi, що не так хвамилiя стоїть: у нових бумагах – Боруля, а у старих – Беруля!.. Бодай тому писаревi руки назад лопатками повикручувало, що написав – Беруля… Я i сам не знаю, хто я: чи Боруля, чи Беруля… Може, й Беруля!.. Та так i покинуть? Жаль живий бере мене за серце… А може, ще Каєтан Iванович…
24 ноября 2019

Поделиться

Еще 49 цитат

Автор книги