Valse melancolique

Цікаво, як звучить "Меланхолійний вальс"?.. Чи, може, кожен з нас чує його тривожно-ніжні переливи у хвилини свого найбільшого душевного болю?.. Бо це мелодія душі?..
Я здивувалась, коли помітила, що цей твір не має жодної рецензії, адже в ньому автор подала таке неймовірне сплетіння сили мистецтва, людської сутності та року долі. Сюжетне полотно охоплює історію духовного становлення трьох молодих подруг на зламі ХІХ-ХХ століття. Червоною ниткою крізь нього проходять живопис, література і, врешті, музика. Остання стала визначальною силою для однієї із героїнь... Вона давала жагу до життя, була живильною силою для плекання найзаповітніших надій, ставала відрадою в часи печалі, була способом звільнити свою душу через чорно-білі клавіші, що від доторків таланту видавали вражаючу барвисту палітру кольорів...
Прочитавши "Меланхолійний вальс", я відчула шалену міць і силу "артизму", мистецтва. О, якою тендітною може бути душа таланту і, яку необмежену вагу вона мусить втримати, з'єднавшись із мистецтвом!..

У цього оповідання є своя особлива атмосфера. Діалогі живі, а опис подій настільки гарний, що відчуття ніби ти там спостерігаєш за тим, як малює Ганнуся, або, як  Софія грає свій чудовий "Меланхолійний вальс".Кінцівка не типова її тяжко передбачити, але це і є особливістю оповідання, ці почуття після читання не забуваємі. Я по-справжньому прониклась цим твором, я просто не  зможу знайти у ньому мінуси.

Історія про життя трьох дівчат, кожна з них кинула виклик суспільству по-своєму.

У кожній з героїнь можно знайти відображення Ольги Кобилянської, але у Софіїї Дорошенко бачила себе сама письменниця ( Ольга Юліанівна сама про це казала).

Марта - дівчина, що вміє кохати та буде гарною жінкою-матір`ю. В ній втілено образ ідеальної жінки. Дещо слабкої, може коритися, здатна до самопожертви, але вона добра, чуйна та відверта. Вона вміє стримувати себе. Як казала Софія, що їй дещо не вистачає самовпевненності, але це лише прикращає її. Ганна називає її "жінкою". У творі можна простежити низку думок про її жіночність.

Ганна - обожнює мистецтво, артоську гру, дещо егоїстична, але вона заслуговує на своє щастя. В неї своя доля, своє майбутне, де вона майстерно поєднає мистецтво та родину. Вона постає сильнішою, ніж Марта.

Софія Дорошенко - героїня, яка була найближчою до автору. Історія нещасливого кохання Кобилянською відображена у долі нещасливого життя бідної Софії, яка була дуже гарною людиною. Вона нестримно продовжувала боротьбу проти суспільства, яке намагалося згубити її. Так робила вона до кінця своїх днів. Дівчина наповнена талантом, вона мала можливість стати відомою піаністкою.

"Меланхолічний вальс" приваблює простотою свого написання, мабуть, саме у цьому криється його самобутність.