«Valse melancolique» читать онлайн книгу 📙 автора Ольги Кобилянськи на MyBook.ru
image
image

Отсканируйте код для установки мобильного приложения MyBook

Премиум

4.21 
(24 оценки)

Valse melancolique

39 печатных страниц

2016 год

12+

По подписке
549 руб.

Доступ ко всем книгам и аудиокнигам от 1 месяца

Первые 14 дней бесплатно
Оцените книгу
О книге

«Valse melancolique» Ольги Кобилянської – музична новела, в якій ідеться про долю трьох незалежних, сильних і вольових жінок Марти, Ганни та Софії***. Для новели характерне багатство символічних моментів, наскрізною є тема музики. Найвідомішими творами авторки є «Земля», «Людина», «Через кладку», «Царівна», «У неділю рано зілля копала», «Valse melancolique», «Некультурна», «Аристократка» та ін. Ольга Кобилянська – видатна українська письменниця, яка працювала у жанрі соціально-філософської та психологічної прози.

читайте онлайн полную версию книги «Valse melancolique» автора Ольга Кобилянська на сайте электронной библиотеки MyBook.ru. Скачивайте приложения для iOS или Android и читайте «Valse melancolique» где угодно даже без интернета. 

Подробная информация

Год издания: 

2016

ISBN (EAN): 

9781387676736

Дата поступления: 

21 января 2018

Объем: 

70786

Поделиться

Nina_M

Оценил книгу

Три долі - не новий сюжет для української літератури. Власне, Марко Вовчок уже в 1860 році написала однойменну психологічну повість. Проте Ольга Юліанівна створює твір абсолютно нового спрямування. В цьому фрагменті (так авторка визначає жанр твору) вона розробляє питання фемінізму емансипації.
Три жінки, які живуть разом, як задумувала О. Кобилянська, символізують єдність трьох мистецтв: слова, музики та малярства.
Ганнуся (прототип - Августа Кохановська, подруга Ольги Кобилянської) - молода художниця, Артистка, що вважає себе улюбленицею долі. Примхлива, часто груба до своїх товаришок, ця самовпевнена дівчина вважає, що одруження та виконання жіночої роботи, материнство - то свідомий вибір, який можна зробити лиш тоді, коли це сприяє ще "щиріше віддаватися штуці".
Софія (прототип - Софія Окуневська-Морачевська, подруга Ольги Кобилянської, перший доктор медицини в колишній Австро-Угорщині) - музикантка, що має непросту долю (наречений утік, батько помер, мати хвора, в інвалідному кріслі). Цей образ найбільш любовно виписаний (літературознавці вважають, що саме таким і є вибір авторки).
Оповідь ведеться від імені Марти - простої дівчини, що мріє стати вчителькою і досягає цієї мети. Вона реалізує себе і в жіночому плані (традиційному, якому так протистоїть Ганнуся). Її щастя заслужене й тривке, бо вона сама - його коваль і берегиня.
Неоромантичний твір "Valse melanclolique" став маніфестом українського модернізму, у ньому по-новому, гостро постає проблема відповідальності митця за власний талант.

Поделиться

Ih08

Оценил книгу

В її творчості ще в далеко більшій мірі, як у Лепкого, одкривається нам нова, ідеальна сфера, вигляд на нову країну, де дух людський очищується з пороху землі та знаходить собі захист перед бурхливими хвилями життя. Тут зреклися ми всяких надій, всяких поривів, і тільки будиться в нас одна пристрасть: підноситься на вищий щабель досконалості, різьбити свою душу, щоб засіяла красою та запалала гарною любовью. Відвертаємося від всього буденного, що нам не раз втілить душу, а починаємо прислухатися більш до свого внутрішнього голосу, в якому пробивається пульс вічності. В жертву ванні самих себе не бачимо ніякого пониження, навпаки - щастя, бо в покорі перед ідеалами краси і любові вбачаємо початок нового царства, коли для одиниці почнеться нове життя разом з можливістю на гармонійний розвиток всіх сил душі.
Кобилянська - це дійсний жрець мистецтва (штуки), правдиве його святилище, - скажу за Хоткевичем.
І ця перевага артистичного замислу, це перебування у вищих сферах, ця високо настроєні струна її творчості, - це не додаток, не приправа до тих образів дійсності, які малює авторка, це не патетична фразеологія сучасних письменників - це конечна потреба душі, яка сумує і гине,коли попаде в інше повітря. Коли авторка тільки торкнеться землі - почується сумна нота.
Скільки разів зійдемо з тої висоти в круг життєвих інтересів, стаємо - що так скажу -сліпими: якийсь чудний вир життя бере нас у свій круговорот, перестаємо бути самими собою, тратимо певність себе; відкривається перед нами прірва, бачимо страхіття в душах людських, ведених якимсь фатумом. Тому жити у Кобилянської - значить, мати свої внутрішні події, стежити, пильнувати за внутрішнім своїм розвоєм, мати очі, все звернені на ту дорогу, якою йде душа. Вона описує дуже мало зовнішніх подій, бо її герої мало живуть інтересами дійсного життя. Тим більше зате поширюється область психології, тим більше цілість набирає більше тонкого оброблення, більше докладності та глибини. Повісті Кобилянської - це дійсні психологічні трактати.
Поза ідеалізуванням життя реального, поза тим, що штука дає змогу дивитися на життя з точки вічності і розуміти його внутрішні, тайні мотори, - вона не має іншого значення. На хвилину тільки прояснюється нам ум великою ідеєю,а відтак ми знову бачимо те саме життя грубе, звичайне. І в одному місці каже Кобилянська: "Штука - то великий чоловік, але, я сказав би, що любов - більша". Розуміє творчість правдиву дуже мало людей; любов в серці може носити кожний. Штука для вибраних може служити - любов всім служить. І сила її велика. У "Valse melancholique" говорить Марті Зоні: "Ти - тип тисячу звичайних, невтомно працюючих мурашок, що гинуть без нагороди і родяться на те, щоб любовью своєю удержувати лад на світі". Любов дає витривалість у зношенні незгодин життєвих, дає життю сонячний вигляд, дає силу та радість, сю тиху, світляну радість, яку відчувають всі "поранкові душі".

Своєю творчістю Кобилянська внесла в українську літературу дуже важний елемент культурний. Тим більше важний, що здоровий. Немає в тій творчості тих глибокорозкладових рис, які у мистецтві приводять до хворобливої туги та погоні за чимсь вічно новим і свіжим, а в результаті супроводжують повну нездібність відчувати удари людського серця, холод душі. Правда, нові часи вибили на ній пляму якоїсь блідості, в отяжілій повазі стилю та інтелегенції письменниці чується атмосфера змучення, однак немає тут ніде упадку з назначеної раз висоти, є певного роду завзятістю і витривалість у стремлінні до. Ох висоти та плекань ніжних почувань душі. Кобилянській найбільше з усіх наших письменників належить майбутнє. До неї з повним правом можна сказати словами Гамерлігнга: "Ходи сюди, святий посол, заспівай веселим голосом про наступаючу вранішню зорю, про наступаюче багатство (царство) краси"

Поделиться

KiraNi

Оценил книгу

Valse melancolique

Эта история является этакой автобиографией о трех известных женщинах украинской литературы. Их истории сплетаются и создаются в единую цепочку жизни, что несет как счастье так и разочарование, а мелодия, что любила играть на рояле одна из героинь, приводить в определенную гамму чувств и эмоций.

Я бы сказала, что для восприятия это книга тяжелая. Выбранная тема и проблематика слишком сильно грузят читателя, но при этом нет сильного желания отложить книгу, но понимаешь, что если всего-лишь на секунду отвлечься, то больше не захочешь вернуться. Воспоминания остаются не самые позитивные, а некоторые события, что случаются с героинями, иногда, даже вызывали отвращение и неприязнь. Как по мне, так развития персонажей я не вижу и они уж слишком однообразны. Идея совершенно не новая, по сравнению с временем создания, а актуальность на данный момент совершенно не имеет. Знаете, такая серая, осенняя и дождливая книга о жизни трех женщин.

Книге я поставила 3/5. Не впечатлило и можно сказать, что это книга на раз. Единственно, где вам пригодиться это произведение, так это на экзамене украинской литературы и только. Не советую читать для самого себя, но если хотите примерно понять, что это за автор, то можете начать с её новелл и других повестей, и возможно тогда вам понравится, и вы прочувствуете, это произведение.

Удачного чтения!

Поделиться

а очі її, звернені саме на мене, сіяли фосфоричним світлом якимсь
20 апреля 2021

Поделиться

Сонце своїм золотом надало снігові рожеваву барву, і все було таке погідне, мов прибралося нарочне в красу на те свято, коли хто вертається назад в лоно природи
20 апреля 2021

Поделиться

Е, щастя! Його нема. Гармонії шукає, хоче гармонійно вижитися вповні. Шукає рівноваги. Розумієш, що то значить? Щоб не заважити надто вдолину й не піти без міри вгору, а саме як треба.
20 апреля 2021

Поделиться

Автор книги