Я (Романтика) — Микола Хвильовий — читать книгу онлайн, на iPhone, iPad и Android

Премиум

4.21 
(38 оценок)

Я (Романтика)

63 печатные страницы

2016 год

12+

По подписке
549 руб.

Доступ ко всем книгам и аудиокнигам от 1 месяца

Первые 14 дней бесплатно
Аренда книги
12 руб.

Доступ к этой книге на 14 дней

Чтобы читать онлайн

 
оформите подписку

или возьмите книгу

 
в аренду
Оцените книгу
О книге
«Я (Романтика)» та «Іван Іванович» Миколи Хвильового – це психологічні твори, присвячені темі комуністичного правління в Україні. Герой новели «Я (Романтика)» заглушив особистий біль кулеметною чергою, але як бути, коли твоэю жертвою стає власна матір? Життя на межі божевілля, на межі людських мо...

читайте онлайн полную версию книги «Я (Романтика)» автора Микола Хвильовий на сайте электронной библиотеки MyBook.ru. Скачивайте приложения для iOS или Android и читайте «Я (Романтика)» где угодно даже без интернета. 

Книга входит в серии

Nina_M

Оценил книгу

Читаю цю новелу втретє, і, здається, тепер, коли мені за 30, я нарешті морально "доросла" до цієї болючої теми. А може, ще через десяток років цей твір іще більш буде мені зрозумілий? Вкотре замислююсь, як її можуть сприйняти сучасні одинадцятикласники... Можливо, я помиляюся, і вони краще розуміють, як то - бути роздвоєним, розірваним між тим, до чого звик, і тим, до чого доводиться пристосовуватися?
Це і справді страшний вибір: залишитися вірним солдатом революції, чия рука не затремтить навіть убиваючи найріднішу людину, чи все ж таки згадати, що матір, яка чекає свого "м‘ятежного сина" і завжди готова пробачити його, пожаліти та зрозуміти, - то святе.
Після вибору, який робить наш герой, йому вже нікуди йти, у нього немає домівки, і ніхто вже не любить його безумовною любов’ю, якої потребує кожен. Але так автор показує нам, читачам, що його рішення жахливе. Відтепер він уже не людина, бо все людське зникло в ньому з тим самим пострілом...

Для тех, кто читает на русском

Дальше...

Читаю эту новеллу третий раз, и, кажется, теперь, когда мне за 30, я наконец морально "доросла" до этой болезненной темы. А может, через десяток лет это произведение еще более будет мне понятно? Который раз задумываюсь, как ее могут воспринять современные одиннадцатиклассники ... Возможно, я ошибаюсь, и они лучше понимают, как это - быть раздвоенным, разорванным между тем, к чему привык, и тем, к чему приходится приспосабливаться?
Это действительно страшный выбор: остаться верным солдатом революции, чья рука не дрогнет даже убивая родного человека, или все же вспомнить, что мать, которая ждет своего "мятежного сына" и всегда готова простить его, пожалеть и понять, - это святое.
После выбора, который делает наш герой, ему уже некуда идти, у него нет дома, и никто не любит его безусловной любовью, в которой нуждается каждый. Но так автор показывает нам, читателям, что его решение ужасное. Теперь он уже не человек, потому что все человеческое исчезло в нем с тем самым выстрелом ...

Поделиться

BonesChapatti

Оценил книгу

Новела "Я (Романтика)" всеохопна, вражаюча, незрівнянна з жодним іншим текстом, особлива. Її треба навчитися читати і розуміти. Новела про "Я" і його стосунки з самим собою. Усі інші герої - мати, Андрюша, доктор Тагабат, дегенерат - це лише віддзеркалення його душі. Мати - добро, яке ще живе в ньому, Андрюша - дитяча наївність, Тагабат - інтелект, дегенерат - те, чим він зрештою став, - ніщо, порожнеча, що прямує в нікуди. Текст закликає нас бути людяними, пам'ятати, що жодна ідея не може бути вище моральних законів. "Я" у новелі Миколи Хвильового ламається тільки тоді, коли знищує залишки людяності в собі. Логічно, що і всі герої одразу зникають. На сцені серед пустки залишається тільки дегенерат. Є речі, з якими не жартують, це яскраво доводить згаданий текст.

Поделиться

popelo...@gmail.com

Оценил книгу

Поделиться

Еще 3 отзыва
Тоді я у млості, охоплений пожаром якоїсь неможливої радости, закинув руку за шию своєї матері й притиснув її голову до своїх грудей. Потім підвів мавзера й нажав спуск на скроню. Як зрізаний колос, похилилася вона на мене. Я положив її на землю й дико озирнувся. – Навкруги було порожньо. Тільки збоку темніли теплі трупи черниць. – Недалеко грохотіли орудія.
5 мая 2020

Поделиться

І знову я пізнаю себе нікчемною людиною й пізнаю: десь під серцем нудить. І не ридати, а плакати дрібненькими сльозами хотілось мені – так, як у дитинстві, на теплих грудях.
5 мая 2020

Поделиться

там ішла моя мати з похиленою головою. Я відчував: пахне м’ятою.
5 мая 2020

Поделиться

Еще 37 цитат

Автор книги