Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Її сукня

Її сукня
Читайте в приложениях:
Книга доступна в стандартной подписке
36 уже добавило
Оценка читателей
3.25

Майже дописана книга не відпускає Нілу зі свого полону. Одного дня все, що оточує її героїню, з’явиться в житті письменниці. Небажаний чоловік поряд – наяву. Красуня в темно-синій сукні – уві сні… Хто вона? Можливо, прародичка? Якої допомоги чекає від Ніли її змучена душа? Щоб дізнатися про це, Ніла пройде шляхом пращурів, знайде старовинну сукню, що споконвіку передавали в її родині від матері до доньки. Та, вбравшись у неї, дістане сили змінити своє життя і вибороти у давньої богині право на щастя!

Читать книгу «Її сукня» очень удобно в нашей онлайн-библиотеке на сайте или в мобильном приложении IOS, Android или Windows. Надеемся, что это произведение придется вам по душе.

Лучшая рецензия
ami00
ami00
Оценка:
4

Намагання автора торкнутися до містичності з елементами жіночого «Що-ДЕ-Коли?». Ніби газетна вирізка про історію Життя, але таки ніби містичність.
Неоднозначна книга. Знову, ще 130 сторінок читається з бажанням, а далі… Ну, ніби дочекатися завершення. Не Джон Голсуорсі звичайно (він для мене показник Великої Літератури)…. І не Матіос, що виринає крізь час… Рогашко - це своєрідна література, з етюдами Рівного, вулицею Соборною, та жіночими посиденьками ( то один чоловік, то інший) і ОБОВ*ЯЗКОВИЙ АТРЕБУТ – то філіжанка кави. Чи кав*ярня. От, що поєднує ТРИ її книги. Кава, жіночність і бажання досягти якоїсь майстерності. З мовою простоти і якоїсь приземленості. Ніби в маршрутці їдеш. :)
П.С. І тут ніби знову якісь Ляп прослідковується в сюжеті.

спойлер1) Сторінка 69 ( епізод з далечини): Позаду лишився тиждень шляху й кілька невеличких поселень. Коли трапилось наступне, вирішила попроситись в якусь хату, якщо пощастить.
І їм таки пощастило: двері хатини на околиці відчинила жінка літнього віку й дуже зраділа нежданим гостям. Самотність, мовляв, то страшна річ. Вимушена самотність - ще страшніша. Коли живеш багато років сама, не знаючи, що з твоїм сином, де він і чи живий взагалі, це нестерпно.
Молилась, щоби зупинка в цієї безталанної жінки на ім*я Зінаїда не закінчилась, як попередні.
2) Сторінка 134 (епізод з України): Яка ж гарна була ця Зінка! Очі сині, як волошки! Щоки рум’янцем залиті, мовби вишнею намащені, коса товста пшеничного кольору по сідницях гойдалася. А тіло - не налюбуєшся! – кров з молоком! Здавалось, це було в минулому житті.
Так. У минулому. Тепер ІНШЕ життя. Зараз цю жінку з вицвілими очима, блідою шкірою й припухлим тілом не впізнати. Та і його теж… не впізнати….свернуть
спойлерВИСНОВОК: То голодомор був в Україні, чи в тому поселенні?!? Чи та Зінаїда жила в Україні спочатку, а потім перебралася до поселень в Сибіру. А потім втекла знову на Україну. А хто б її випустив…. Чи тоді добровільно їхали до Сибіру і назад?!? Загадка… Не зрозуміла цей момент. Тим паче, що сусід пам’ятав її молодою. свернуть

П.П.С. Хоча можливо читала не уважно.

Читать полностью
Лучшая цитата
Спекотний день поволі обертався на прохолодне надвечір’я, що погрозливо виповзало з-за обрію темно-синім хмаровинням. Вітер зірвався раптово: нестримно зашелестів листям двох лип, що майже впритул росли одна біля одної коло хвіртки; доніс до тераси свіжі, ледь солодкуваті пахощі щойно розтулених суцвіть, прихопивши із собою аромат троянд, які щільно обплели дерев’яні поручні.
В мои цитаты Удалить из цитат