Її сукня

З недавно прочитаних книжок можу виділити роман Алли Рогашко "Її сукня". Книга дуже близька мені, тут є все, що я люблю: і містика, і пророчі сни, і сімейні таємниці, приховані за ширмою минулого. Також варто зазначити, що цей роман - яскравий приклад тексту, в якому кожне слово стоїть на своєму місці, у ньому немає жодних зайвих описів, які відволікають увагу від сюжету. Написано чітко, цікаво і гармонійно. Дякую, пані Алло, за чудову книжку!
#аня_і_книжки #алла_рогашко #її_сукня #українська_книга

Намагання автора торкнутися до містичності з елементами жіночого «Що-ДЕ-Коли?». Ніби газетна вирізка про історію Життя, але таки ніби містичність.
Неоднозначна книга. Знову, ще 130 сторінок читається з бажанням, а далі… Ну, ніби дочекатися завершення. Не Джон Голсуорсі звичайно (він для мене показник Великої Літератури)…. І не Матіос, що виринає крізь час… Рогашко - це своєрідна література, з етюдами Рівного, вулицею Соборною, та жіночими посиденьками ( то один чоловік, то інший) і ОБОВ*ЯЗКОВИЙ АТРЕБУТ – то філіжанка кави. Чи кав*ярня. От, що поєднує ТРИ її книги. Кава, жіночність і бажання досягти якоїсь майстерності. З мовою простоти і якоїсь приземленості. Ніби в маршрутці їдеш. :)
П.С. І тут ніби знову якісь Ляп прослідковується в сюжеті.

П.П.С. Хоча можливо читала не уважно.

Спроби зануритися в минуле. Настільки глибоко і далеко. Що для сучасного сприйняття це здається містикою. В пам'яті зринають деякі нечіткі образи, що створені нами самими. Після того як ми взнаємо щось про своє минуле покоління. Ми його знаємо, про нього думаємо, продовжуємо іншим розповідати. Несучи історії роду нащадкам. Та не кожному і не завжди це можна зробити. Не всяка людина зможе отримати так глибоко доступ до свого минулого. Уже багато людей немає в живих. Нікого запитатися. Тому приходиться щось фантазувати. Збираючи крихти інформації і доповнюючи своїми словами розказати. Дивну і незбагнену історію. Не кожен може так гарно розповідати, з драматизмом і з насолодою. Придаючи художньому роману нове життя. Це ж як людині потрібно душевно пережити паніку, відчай, розрив з іншими людьми. Особливі зустрічі з людьми. Знаючи, що найперше, коли перед тобою яскраво проясніє шлях. Твоя інтуїція заговорить стиха, крізь сон. Шепочучи до збентеженого від розуміння всього тягаря твого розуму. Тут уже не все так зрозуміло і чітко... Наче сон наяву, крізь марево лунають голоси минулих поколінь. Що не бажають бути забутими. І потрібно дати їм життя. Доносячи до сьогодення забуті імена та події. Що ми втратили в плині життя. Наша підсвідомість творить чудеса. І цим твором ми дізнаємося про те, як можна з малими джерелами інформації про своє минуле дати розвинені міркування. І збагачують свій світогляд. Переплітаючи правду з фантазіями.