Холодний Яр

Эх, сколько же пробелов в нашем знании истории, сколько еще мы узнаем только сейчас... Про историю Холодного Яра я узнала прочитав книгу "Черный ворон" Василя Шкляра. Заинтересовалась, полезла искать все, что есть в интернете по этой теме. Увы, очевидцев тех событий почти не осталось, почти все они погибли, тем ценнее книга Горлиса-Горского, так как он был непосредственным участником событий (Шкляр все таки писал художественное произведение).
Долго я читала первую сотню страниц (постоянно отвлекаясь на дела или другие книги, а потом неожиданно захватило и дальше дело пошло быстрее. Кстати, я в украинском неким образом "иностранец" и читаю обычно медленнее чем на русском, но тут книга читалась на удивление легко. Кстати, как мне показалось, тут мало всяких диалектизмов и устаревших слов (учитывая год написания), о которые обычно спотыкаешься.
Холодный Яр - удивительная история сопротивления советской власти на Черкащине и борьбы за свободную Украину, которое продлилось аж до середины 20-х годов. Холодноярцы были хорошо организованы, но конечно, шансов у них не было - слишком уж неравны были силы. И вот тронули размышления, что если бы хотя бы на половине страны сражались так, как в Холодном Яру, то кто его знает, каков бы был исход. Тут мне еще при чтении вспоминались не так давно прочитанные мемуары Карла Густава Маннергейма, о том, что независимость добывается только в бою, с оружием в руках... Эх, и этот урок нам приходится учить снова уже сейчас.
Хотелось бы читать этот роман как беллетристику, а не как мемуары, но увы... Историю не перепишешь, но можно извлечь из нее уроки.

Неймовірної книги сила, подвиги героїй котрої є досить актуальними на сьогодні.
Холодний Яр - це сторінки історії, які тривалий час замовчувались. Прагення вільної України зародилось не на Заході в діяльності ОУН-УПА, а ще в центральній Україні, на Черкащині, коли холодноярівці відчайдушно боролись за свою свободу.
Ця книга надихає до боротьби і мені здається, що зараз дуже мало людей, котрі змогли б справді жити за тим принципом, що писався на чорним прапорах: "Воля України - або смерть!". Все змінилося і вже не буде, як раніше. Де ж ми втратили той запал до боротьби? Як він міг викорінитися в наших душах?
Варто прочитати цю книгу хоча б заради того,щоб знати історію рідного краю, ще один літопис боротьби за незалежність

Жодної, такої близької багатьом українцям, "непозбувної бентеги". Воля або смерть!
Неймовірно, яскраво, захоплююче, натхненно... Інколи здавалось, ніби це не мемуари, а якийсь вигаданий роман - настільки дивовижною і трошки фантастичною видавалася історія Холодноярівської республіки пера Горліс - Горського. Нічого про сюжет писати не хочеться, тому що це просто треба читати.
Неймовірно шкода, і водночас зрозуміло, чому подібну літературу не додають до шкільної програми. Ні, звичайно, в Холодному Яру вистачає сцен 18+, але ж не всі розповіді у Юрія такі? Книга надихає на революційну боротьбу, на відстоювання української держави, але, на жаль, можновладцям це не було потрібно ні 30, ні 20, ні 10 років тому; не потрібно і зараз, після майдану.
За своєю величністю, для мене особисто, "Холодний Яр" - наш варіант "Девяносто третього року" Віктора Гюго, тільки написаний учасником подій, а тому ніяких пояснень дій героїв немає (ну це і не дивно, бо автор переказує події, що сам бачив і було б невірно намагатись трактувати мотиви справжніх людей).
Тішуся з того, що НАРЕШТІ відкрила для себе цю сторінку української національно - визвольної боротьби.