«Палімпсести» читать онлайн книгу📙 автора Василя Стуса на MyBook.ru
image

Отсканируйте код для установки мобильного приложения MyBook

Премиум

5 
(4 оценки)

Палімпсести

117 печатных страниц

2016 год

12+

По подписке
549 руб.

Доступ ко всем книгам и аудиокнигам от 1 месяца

Первые 14 дней бесплатно
Аренда книги
15 руб.

Доступ к этой книге на 14 дней

Чтобы читать онлайн 

или возьмите книгу 
в аренду

Оцените книгу
О книге

«Палімпсести» Василя Стуса – це одна з найбільш відомих поетичних збірок автора, наповнена філософсько-експресіоністичними образами шляху, долі, смерті і боротьби***. У ній відображені внутрішні переживання автора власного арешту, численні стилістичні прийоми увиразнюють поетику віршів. Світову славу митцю принесли збірки «Палімпсести», «Круговерть», «Веселий цвинтар», «Час творчості». Василь Стус – український поет-шістдесятник, майстер філософсько-сатиричної творчості, політв’язень СРСР, Герой України.

читайте онлайн полную версию книги «Палімпсести» автора Василь Стус на сайте электронной библиотеки MyBook.ru. Скачивайте приложения для iOS или Android и читайте «Палімпсести» где угодно даже без интернета. 

Подробная информация

Год издания: 

2016

Дата поступления: 

21 января 2018

Объем: 

211505

Поделиться

Ще й до жнив не дожив, зелен-жита не жав ані не долюбив. І не жив. І не жаль.
15 мая 2020

Поделиться

Нерозпізнанне місто дороге відкрилося колючим скалком щастя. І знов старі наринули напасті здушили горло, кругле і туге. Дивись, дивись – за муром цим рудим, за другим, п’ятим, може, й сотим муром дрімучий Київ – здибився буй-туром: лукавим косить оком і незлим. Святошин там – якраз дивись на ріг в той кут глухий, де вартовий ступає. І день постав, на підлікті спинає охлялого по зазубнях доріг. Ану ж, як сосни рурами гудуть, жбурнувши в небо крони величезні! Не пустять мури. Надто вже грубезні і швидше вб’ють, ніж пустять. Швидше – вб’ють.
15 мая 2020

Поделиться

Невже ти народився, чоловіче, щоб зазирати в келію мою? Невже твоє життя тебе не кличе? Чи ти спізнав життєву путь свою на цій безрадісній сумній роботі, де все людською мукою взялось. Ти все стоїш в моїй тяжкій скорботі, твоїм нещастям серце пойнялось моє недужне. Ти ж – за мене вдвоє нещасніший. Я сам. А ти лиш тінь. Я є добро. А ти – труха і тлінь. А спільне в нас – що в’язні ми обоє, дверей обабоки. Ти там, я – тут. Нас порізнили мури, як статут.
14 мая 2020

Поделиться

Автор книги