Цитата из книги «Палімпсести»

Невже ти народився, чоловіче, щоб зазирати в келію мою? Невже твоє життя тебе не кличе? Чи ти спізнав життєву путь свою на цій безрадісній сумній роботі, де все людською мукою взялось. Ти все стоїш в моїй тяжкій скорботі, твоїм нещастям серце пойнялось моє недужне. Ти ж – за мене вдвоє нещасніший. Я сам. А ти лиш тінь. Я є добро. А ти – труха і тлінь. А спільне в нас – що в’язні ми обоє, дверей обабоки. Ти там, я – тут. Нас порізнили мури, як статут.