Книга недоступна

На запах м’яса

4,3
40 читателей оценили
342 печ. страниц
2014 год
Оцените книгу
  1. LeRoRiYa
    Оценил книгу

    Пронизлива книжка.
    Трохи неочікувано, як для Дашвар.
    Вона,звісно і раніше була майстром оспівування діалектики душі й внутрішнього світу, але ж це - справжнісінький психологічний детектив-трилер.
    У мене не вистачає слів, щоб описати своє захоплення, настільки я зараз затоплена емоціями й почуттями, що викликала у мене ця книжка.
    Вона мені не просто сподобалася, вона мене ошелешила, захопила в полон, причарувала.
    Раджу всім.
    І ще одне: особисто я була така розчарована трилогією "Биті є", що дуже сумнівалася, чи варто взагалі купувати цю новинку. Але допитливість пересилила. Тепер аніскільки не шкодую. Одна з кращих книжок Дашвар!

  2. Dorofeya
    Оценил книгу

    Дочитала я...
    Колись, після "Мати все" я заріклась читати Дашвар, бо коли на душі важко і так, ця письменниця дуже майстерно словами вгоняє іголки під нігті.
    Тілько що в одній ж рецензій прочитала коментар:

    Майстерно написана соціальна багнюка, яку неможливо не дочитати, а після залишається легкий стан шоку

    І з цими словами я згодна на всі сто. Для мене Люко Дашвар майстер сільского українського трешу. Бо то, що народжується в неї в голові мене деколи лякає.
    Спочатку історія не йде ніяк. На хуторі у декілька хатин купляю старе непригодне житло молоденька дівчинка Майя, купляє в середині зими. Поводиться вона дивно, все що можна поняти, це те, що в неї щось болить і вона від чогось втікла.

    Саме ця зацікавленність "що буде далі", мабуть і тримає до чверті книги. Потом сюжет затягує, відповіді на питання починають з'являтися і книга починає набирати оберти.
    Поставила чотири зірочки, бо ж справді чепляє, нікуди віж цього не дінишся, але як завжди залишає брудний осадок на душі.

  3. frozen_celestial
    Оценил книгу

    Є книжки, після прочитання яких хочеться ставати кращою, бігти вибачатися до людей, ненавмисне (чи навмисне) тобою скривджених, робити добрі вчинки, посміхатися сонечку і т.д. Так от, книги Дашвар явно до таких не належать.
    Більше того, у автора є якась така мулька: йде сюжет собі, йде, розповідь розгортається якось рівно, а тоді - бац! - і всі починають як не вмирати, то ставати моральними виродками. Отак просто всі підряд. А добрі всі завше нещасливі, або й взагалі довго не живуть.

    Хоча, чого я хочу від книги, якщо й сама в житті можу огризнутися на добро..? Так-так, залізна відмазка в арсеналі є - не від доброго це все життя.
    І що далі? Якщо враховувати, що мірка нещасть у кожного своя, то будь-хто має повне моральне право йти по трупах. І байдуже чому: через розбите серце, онкологічне захворювання, тяжке дитинство чи просто не з тієї ноги встав зранку. А добрим я ще встигну побути. От тільки відімщу всім поганим, захапаю побільше, отоді і "... встигну ще церкву побудувати."

    Та ну таке... (с)