«Це коротке довге життя» читать онлайн книгу📙 автора Ірина Бондарук на MyBook.ru
image
image

Отсканируйте код для установки мобильного приложения MyBook

Недоступна

Премиум

5 
(1 оценка)

Це коротке довге життя

366 печатных страниц

2016 год

16+

Эта книга недоступна.

 Узнать, почему
О книге

Щоденники… Скільки всього на їхніх сторінках! Радість і сум, талан і безталання, щастя і злигодні, злети і падіння. Читаючи їх, наче мандруєш у часі та просторі, проживаючи нове життя разом із родиною діда Хоми, яка розділила весь біль, що припав на долю України. Таке довге і таке коротке життя…

читайте онлайн полную версию книги «Це коротке довге життя» автора Ірина Бондарук на сайте электронной библиотеки MyBook.ru. Скачивайте приложения для iOS или Android и читайте «Це коротке довге життя» где угодно даже без интернета. 

Подробная информация

Дата написания: 

1 января 2016

Год издания: 

2016

ISBN (EAN): 

9789661498555

Объем: 

660067

Поделиться

SaganFra

Оценил книгу

Ця книга немов різнокольорове намисто із життєвих історій нанизаних на нитку історії України. На долю кожного героя книги вплинули тим чи іншим чином події двадцятого і початку двадцять першого століття. Революція 1917 року, радянська окупація, колективізація, голодомор, Друга Світова Війна, табори, примусові роботи в Німеччині, депортація, наївні сподівання на світле соціалістичне майбутнє, здобуття Незалежності, тяжкі дев’яності, перший Майдан, другий… і знову війна… Всі ці події як кільця ланцюжка, що не перервати, не скинути з себе не вдається. Повторюються поневіряння людей, розпач, лишається стійка надія на краще майбутнє вже не для себе - для дітей.

Постать автора для мене нова в літературі. Ірина Бондарук народилась 24 січня 1942 року в станиці Вознесенській Краснодарського краю (в евакуації). Писати почала в 2010 році. Проживши таке «коротке довге життя» їй, певно, є що сказати. Недаремно ж ця книга має значну автобіографічну складову (мені так здалося), включаючи в себе і щоденникові записи далекого родича письменниці і його заповітне слово – опублікувати чи то оприлюднити. Сама книга розгладжується, немов столітній дуб, багатьма гілками людських історій. Любов, дружба, кохання, страждання, пошуки свого місця в житті, та попросту намагання вижити в тій чи іншій ситуації. Книга просочена історією нашої країни, що проходить через кожне життя героїв книги. А їх тут так багато! Кожен – особистість та шукач правди та справедливості.

Останні розділи книги присвячені сьогоденню, викликам сучасності. Відсторонено читати просто неможливо. Згадуєш, зауважуєш, співпереживаєш….

Дальше...

Мамочко, вибач за чорну хустину

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

Автор вірша - Оксана Максимишин Корабель

Поделиться