Століття Якова

4,7
30 читателей оценили
204 печ. страниц
2017 год
Оцените книгу
  1. Stacie
    Оценил книгу

    Какое это прекрасное чувство, когда с головой ныряешь в книгу, в судьбы главных героев и не можешь оторваться, хочется ещё и ещё. Именно это чувство я испытала читая "Століття Якова". Книга ни о чём, но и о всём одновременно, о жизни такой, какая она есть...

    Радует тот факт, что украинская литература, современная литература - жива. И она прекрасна. Это вовсе не та "сопливая литература", не книги о том "як нам погано жилося", которых украинская литературная история может назвать тысячи. Нет. Это нечто новое, новый глоток, новый взгляд, новый стиль.

    Мне нравится, что книга написана прекрасным украинским языком. И язык этот вовсе не литературный. Это язык народа. Это тот язык, который я слышу, приезжая в деревни. Тот язык, который и без красивых современных слов просто прекрасен, который сердцу и уму гораздо приятние и ближе.

    Спасибо автору за то, что его присутствие не ощущается. Я не читала книгу, я слушала рассказ почти столетнего дедушки, Якова Меха, я видела его глаза, в которых отображалась тоска, мудрость и доброта. Я чётко видела его старые руки, которые сотворили многое, которые когда-то гладили по голове детей и убивали врагов. Я была с Яковом и в Загорянах, и в Польше, и в Германии, и в России. Все 237 страниц я была только с ним и с его историей. Это действительно потрясающе.

    Я очень жалею, что не прочла эту книгу раньше. Я очень жалею, что таких светлых и захватывающих книг не так уж и много, как того хотелось бы. Я очень жалею, что эта история, история Якуба Меха, закончилась.

  2. Celine
    Оценил книгу

    Ця книга - один з кращих прикладів того, що для створення вражаючої сімейної саги зовсім необов'язково писати тисячі сторінок. Книга зовсім невелика за об'ємом, але вражень залишає масу.
    Старий Яків, якому скоро виповниться сто років згадує своє життя. Життя селянина в європейській глибинці і так була важкою, відсутність звичних нам зараз зручностей, важка повсякденна праця. А тут ще і війни, революції, смерті рідних. Ось і вийшло так, що на порозі століття старий Яків залишився практично наодинці, і коротає час з молодою наркоманкою Оленкой, що випадково увійшла до його життя.
    Він допомагає їй вийти із складної ситуації, ну і попутно згадує і розповідає історію свого життя, одночасно типового і незвичайного. Все було в його житті - і важка праця, і любов, і смерть і війна.
    Неймовірно сильна і прекрасна книга, море емоцій після прочтення. Ще одно прекрасне відкриття для мене в сучасній українській літературі!

  3. LeRoRiYa
    Оценил книгу

    Найкраща книжка Володимира Лиса. Варто читати всім тим, хто любить сучасне українське слово.
    Прочитала за кілька годин.

  1. Яків не знав, що робити: кликати міліцію, бігти (де там бігти, дибати) по фершалку? Ци й дохтурку? Покликати сусідів? Чи лишити це лихе потороччя – хай здихає, як не тепер, то в четвер, все їдно не жилець на цьому світі. І жити йому не тра’.
    19 октября 2018
  2. І раптом подумав: якщо добре поміркувати – то, Господи, життя промайнуло, як один-єдиний день. Бо де воно? Марево, сон, хоч і поле в тому сні нібито велике було, і річка, яку перепливав, широка.
    22 июля 2018
  3. Кшиштоф теж надпив. І сказав, що щастя настільки складна річ, що, як ту пташку, в руках утримати важко, іноді просто неможливо.
    22 июля 2018