Цитаты из книг автора «Сергій Жадан»

всередині в ньому вже плавають срібні холодні форелі триденного алкогольного запою

очевидно це від погоди, тиск чи як це називається, як називається стан, коли ти п’єш третій день і раптом перестаєш пізнавати рідних і близьких? Очевидно, що тиск

чутно торкаючись її грудей, щоби не збити дихання, я опускався далі, і її шкіра була цупкою й пружною, як полотнища морських прапорів, що розвівались на вітрі, вказуючи напрямок руху хмар та птахів. І далі, вистежуючи рух крові її капілярами, я торкався її ніг, крихких порцелянових колін і майже невагомих литок, торкався пальців на її ногах, цяткованих лаком, ніби рештки чайних сервізів, і знову підіймався вгору, мовби здіймаючи пісок із річкового дна. І раптом вона обернулась до мене, не розплющуючи очей, і теж обережно наштовхнулась на мене рукою, прослизнула під футболку і торкалась мене, як торкаються повітря. Посеред темряви й води, що витікала з небес, ми лежали на розбитій канапі

Однопартійці, – сказав я і віддав йому слухавку. – Номер вбити чи залишити? – поцікавився він. – Можеш убити.

є речі, важливіші за віру. Це вдячність і відповідальність

церква, не церква – але ніхто, крім тебе самого, не вирішить за тебе твої проблеми

Я ж знаю, як вигасає вогонь у жіночому голосі. Я сам носив усю цю отруту в своїх кишенях. Але навіть тепер в мене є ще стільки ніжності й злості, що я міг би підіймати з могил повішених і прокажених.

Торкаєшся її речей і розумієш: за кожним словом, за кожним вчинком стоїть неможливість повернення. Відвага й смуток рухають нами — незворотність любові, невідчитаність більшості з темних пророцтв і передбачень. З нами стається лише те, чого ми хотіли, або те, чого ми боялись. Питання лише, що переважить – бажання чи страх.

Згадуй усе, що ми писали тобі в листах, згадуй, скільки нас полягло в чужих містах, згадуй, скільки з нас зламалося й продалось, згадуй хоча б між іншим, хоча б когось.

Великдень усе змішав, роблячи нашу скорботу дещо недоречною. На Великдень ніхто не помирає. Нормальні люди в цей час, навпаки, встають із могил.