Аляска

Книга рассказывает об аквалангисте Антоне, попавшем в психлечебницу из-за того, что его преследует призрак. Отделение, в котором он оказывается, называется "Аляска". Там он перестает видеть призрака и находит себе друзей, ведь в этом отделении лежат отнюдь не психбольные. Но в то же время он находит здесь и приключения на свою пятую точку.
Книга неплохая, достаточно динамичная и читать было даже интересно, но для меня она оказалась абсолютно проходной, на один раз. Отложив книгу мне возвращаться к ней не хотелось. Герои, по-моему, раскрыты мало. Мне хотелось больше узнать про Михаеля и Бемоля и их истории. Эти герои мне понравились, но рассказано про них очень и очень мало, практически в двух словах. История Антона раскрыта больше, ведь все крутилось вокруг него, но все же мне не хватило какой-то предистории. Хотелось бы чтобы история началась до его появления в больнице.

Це моє перше знайомство з автором, підкупив невеликий розмір книги та дуже суперечливі відгуки читачів.
Книга мені сподобалась, сподобався стиль автора.
Книга розповідає про рятувальника, якого муки совісті та одержимі помстою люди загнали до психіатричної лікарні, де за хабаря можна було позбутися неугодних людей.
"Аляска" - це особливе відділення лікарні, де кожен пацієнт мав свого скелета у шафі, а санітари - наглядачі концтабору. І саме в цьому жорстокому місці переплелись долі різних людей, зародилася міцна дружба та яскраво показались на поверхню сумні реалії сучасного світу у галузі психіатрії.

Дуже начута про "Листи з того світу", а у автора, поки що, видано 2 книги - я і купила 2 разом.
Читати почала з Аляски, бо нічого не чула про неї, а "листи" хвалять всі.
Чесно скажу: 205 ст. Читала місяць і розбавляючи іншими книгами, хоча по 100 ст читаю за день і Лангольери Кінга за день...
Якби не звичка дочитувати - я б не дочитала.
Але початок і фінал круті.
Мені трохи нагадав стиль Дена Брауна в "Ангелы и демоны", але в сирішій обробці.

"Листи" тепер страшно починати.