Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно
  • SaganFra
    SaganFra
    Оценка:
    24

    Не часто читаю сучасну українську літературу. Цього разу якось книга сама трапилась до рук. Просто зайшла до крамниці і книга сама мене обрала. Так іноді буває.
    Ця книга написана мінорними фарбами, її можна вважати осінньою: морок, дощ, густі тумани, скована кригою вода, голі дерева гнуться під пронизливими вітрами – все це співставляється з настроєм, та мабуть і з життєвим шляхом, головної героїні роману – Лариси.

    Важке дитинство, його майже не було: батьки заглядали в чарку, єдиними прикрасами матері були синці, єдиним харчем - потайки вкрадена «закуска» у батьків, холодний будинок, зґвалтування, смерть двомісячної сестрички, що була єдиним світлим промінням в житті Лариси. Далі - дитячий будинок, домагання директора, життя все жорстокіше ставилося до неї. Але Лариса, що мене дуже вразило, не обізлилася на людей, вона вірила в доброту людей. Адже, якщо є чорне, то є і біле. Не переживши нещастя ти не можеш по-справжньому цінувати щастя. Подальше життя приготувало для Лариси терновий шлях, пройти яким не поранившись просто неможливо. І вона ранилась до крові. Тяжка доля у героїні, просто не передати словами. Краще прочитайте.

    Взагалі, ця книга написана в популярній нині манері, де дія відбувається паралельно: теперішнє і минуле ділять книгу на чорне та біле. Звісно, чорне то минуле життя, а біле - теперішнє. От і настрій, і емоції від книги, які вона викликає, такі ж «смугасті». Тут взагалі немає нічого, що можна охарактеризувати словом «добре», є лише крайності – «дуже добре» або «дуже погано».
    Дуже сподобалась манера написання роману-сповіді. Неквапливо, але не розмито, просто сповідь зраненої душі. Книга написана чудовою лексично різноманітною мовою, мальовничі описи природи, прості «душевні» діалоги. Коло тем піднятих в романі надзвичайно широке та різнобічне. Це якісна українська проза. Рекомендую.

    Читать полностью
  • LeRoRiYa
    LeRoRiYa
    Оценка:
    19

    Книжка дуже сумна і в ній мало надії... але прочитала я її за один день. Дуже шкода головну героїню, на плечі якої з дитинства ліг страшний тягар і якій довелося стільки всього пережити. Роман дуже реалістичний, і хоча я не належу до сентиментальних людей, які ридають над книжками й фільмами, ця книжка в кількох місцях змусила заплакати. Рекомендую.

  • frozen_celestial
    frozen_celestial
    Оценка:
    13
    За кожен твій вчинок хтось десь щовечора просить Бога

    Я невіруюча, але ця фраза мені подобається.

    Важко вибратися із пекла, якщо твоє життя там не закінчилося, а почалося.
    Важко мати хоч якісь моральні цінності, якщо змалечку хоч якогось прикладу для наслідування годі було й шукати у найближчих.
    Важко тягнутися до добра, коли ти постійно повертаєшся в ті низи, з яких так прагнеш вирватися.
    Це одна із тих книг, над якими не соромно і поплакати. Я щиро вірю, що тут немає передозування у негативі, бо тисячі людей живуть так, як Лариса: адже що може чекати на дитину, яка нікому і ніколи не була потрібною? Все СТРАШЕННО логічно. Згадайте історію Оксанки Макар, від якої два роки тому жахнулася Україна.

    Книга важка, і на хеппі-енд я не сподівалася. І, якщо чесно, я в нього все ж не повірила. Хоча в ідеалі так і має бути: за все пережите має воздаватися, але в житті чомусь так не завжди складається.
    Але все рівно варто берегти в собі хоч краплину чогось хорошого, як не для себе, то для когось іншого - ніколи не знаєш, наскільки важливим воно виявиться для чиєїсь загубленої долі.
    А ще книга ця про те, як важливо вміти простити і відпустити. Бо інакше не буде в твоєму життя місця для чогось нового і хорошого - доки там припадає пилом твоє минуле.

    Читать полностью
  • malina813
    malina813
    Оценка:
    12

    Я так не плакала над жодною книгою, над жодним фільмом, над найсопливішими мелодрамами. А тут я ридала над кожною сторінкою. Таке враження, що сама вимучила весь той жах і біль. Але після того стало якось набагато легше дивитися на оточуючий світ і розуміти, що він прекрасний, а не такий, як у цьому романі... Парадоксально, але після прочитання проходиш через якесь ніби очищення, незважаючи на те, що книга - дійсно набір всіляких бід та страхів...

  • josephine_
    josephine_
    Оценка:
    10

    Меру нужно знать!

    Этот роман - набор ужасов, неприятностей, проблем, опустившихся на голову бедной женщины, несчастной героини, жертвы обстоятельств и, я подозреваю, кармы. Потому что концентрация кошмаров превышает всевозможные кармические законы: насилие в семье, убийство, алкоголизм, наркомания, изнасилование, торговля людьми, самоубийство, страшнейшие болезни (рак и СПИД), проституция, убиение младенцев, избиение: младенцев, беременных, детей; проституция, тяжелая беременность, пожар, утопление, повешение, оружие, сиротство, интернат, инцест, бродяжничество и Чернобыль как апофеоз.
    Что ни страница - то боль, смерть, отчаяние, слезы, истерики, плач и рыдание. Кошмар и неправдоподобность.
    Квинтэссенция национальной литературы: женщины голосят, мужчины бьют женщин, дети умирают, женщины продаются, мужчины - козлы. В реальной жизни все совсем не так. Не совсем так концентрировано. Иначе все превращается в фарс. Но мы не знаем меры, поэтому не удивляет всеукраинская премия за такое - Украина любит выпячивать свою боль, а с нею и неполноценность. Этот ужасающий комплекс жертвы, присущий нашим женщинам, выросший из глубины веков, это самоунижение, самоуничижение, самопожертвование, имманентный мазохизм, закомплексованность - надеюсь, когда-нибудь ТАКАЯ женщина перестанет быть национальной героиней.

    Читать полностью