"Вальдшнепи" - незавершений роман Хвильового, який просякнутий розчаруванням.
Головний герой- Дмитрій Карамазов - палкий революціонер, що завзято боровся за ідею комунізму.
Він справді жив та горів цією мрією. Так горів, що аж вбивав за це...
А тепер він не знає, що робити далі. Ніби все втілилося і варто радіти, але воно не радіється...
Щоб якось покращити настрій, Дмитрій разом з дружиною та другом приїздить в маленьке містечко на відпочинок.
Та це не допомагає - дружина Дмитрію остогидла, сенс життя втрачено. І навіть нове знайомство з неординарною дівчиною Аглаєю не сильно радує...
Чим це все завершиться, ми, на жаль, не дізнаємося - роман не дописаний, і кінцівка залишається на розсуд та фантазію читачів.
Як по мені, очікувати на щасливий кінець не варто...
Окрім "Вальдшнепів" в збірці представлені й інші повісті та оповідання автора. Вони різні за своєю структурою, героями та подіями, але їх об'єднує тема становлення радянської влади в Україні.
Про це говориться чесно та правдиво.
Мені особливо сподобалася сатирична повість "Іван Іванович" та "Оповідання про Степана Трохимовича".
В першій йдеться про партійного керівника Івана Івановича, який "всіма силами та думками за рівність громадян". Проте це йому не заважає жити в 4-кімнатній квартирі, мати кухарку, няню для дітей та обставляти свої апартаменти чужими "покинутими меблями".
Степан Трохимович повна протилежність попередньому герою - він ніби ж простий коваль, робітник на заводі, а в той же час "середняк" на селі.
Він і за владу, і не зовсім...
І ніби за комуну та партію, та не дуже хоче туди вступати...
Коли ти сам не знаєш чого хочеш - не дивуйся, що події будуть розвиватися без твоєї участі.
Загалом збірка мені сподобалася.
Микола Хвильовий - цікава особистість і прекрасний автор.
Проте до його творів треба підходити усвідомлено, і, на мою думку, у зрілому віці.