Цитаты из книги «Я обіцяю тобі волю»

Він мовчки вислухав, спокійно докурив, вочевидь, зловтішаючись тим, що я виправдовуюся. Потім кинув на мене зневажливий погляд і повернувся в кабіну управління. Я почувалася приниженою, але водночас зітхнула із полегшенням. Дивне відчуття, треба сказати.

Я опанувала себе, глибоко вдихнула, наступила на гордість і пішла шукати Марко. Той курив на палубі, спершись на поруччя. Я розрядила обстановку, сказала, що мені шкода, що зірвалася, пояснила, що шеф не мусить уміти те, що роблять співробітники, бо його роль у тому, щоб регулювати діяльність, підохочувати команду…

наставника, самотужки? Це не відбувається вмент, за помахом чарівної палички. Можна ставити хрест на круїзах з обідами й вечерями… Як набрати вдосталь клієнтів, лишаючись на пристані? Це неможливо. Виручка скоротиться і потягне мене за собою на дно. Погляну правді у вічі: хай як прикро, я зацікавлена в тому, щоб Марко чимшвидше повернувся до роботи.

Я мала всього десять днів на перезапуск усієї системи: як це зробити без

«Не роби цього… — нашіптував внутрішній голос. — Подумай про наслідки…»

Говорити із позиції влади? Звеліти негайно повернутися на робоче місце, пригрозивши звільненням? Самовільна відсутність є законною підставою для звільнення. Я маю повне право так вчинити, до того ж це буде застереженням для всіх інших — я утверджу свій авторитет над рештою підлеглих. Мені кортіло відчути себе в директорській ролі, задіяти примус, заявити нарешті про свою владу.

Я вибігла з кабіни шукати Марко.

Як змусити його повернутися, не принижуючись, не втративши обличчя?

Ну то давай, покажи, що вмієш.

— Он як? Ти тут шеф? Шеф уміє робити те, що роблять підлеглі, причому