Цитаты из книги «Я обіцяю тобі волю»

Мене так і підмивало змахнути рукою, та й скинути їх усі на підлогу. Та я зупинила себе і метнулася до себе в каюту, стримуючи сльози. Замкнулася на ключ і знеможено опустилася за стіл, обхопивши голову руками. Мої зусилля пішли пусто. Ще маю дев’ять днів, але вони нічого не змінять. Усе скінчено. Дарма я збирала всі свої сили, дарма змінювала підхід, інакше розмовляла. Це все ні до чого. Проблема значно глибша.

І лишив піали з арахісом на барній стійці. Мене так і підмивало змахнути рукою, та й скинути їх усі на підлогу. Та я зупинила себе і метнулася до себе в каюту, стримуючи сльози. Замкнулася на ключ і знеможено опустилася за стіл, обхопивши голову руками.

бою розберіться. Не можна вимагати одне, а потім інше. Якось уже домовтеся. І лишив піали з арахісом на барній стійці.

— Я у ваші справи не лізу, між со

— Та ні, — відказав він, — Катель веліла подавати арахіс. Вона навпаки каже, що сіль стимулює апетит. Почувши ім’я конкурентки, я ошаліла. Мене вивело, що він визнає її авторитет і чхати хоче на мій. Я зробила над собою нелюдське зусилля, щоб не злетіти із котушок.

— Джефе, — сказала я, — попрохай в Родріґе на кухні приготувати нарізку сирих овочів соломкою для аперитивів у барі. Коли клієнти топчуть арахіс, вони вже не голодні і в ресторані не замовляють перше, друге й десерт. Щоб

саме треба поліпшити на борту корабля, але не могла змусити до змін людей, які за це відповідали. Я силкувалася шукати золотої середини між утвердженням авторитету і такими конфліктами, як із Марко. Та не було на те ради. Надвечір, коли рівень стресу від дрібних провалів у мене зашкалював, дістало ся барменові Джефу — моєму безпосередньому підлеглому, який вивів мене із рівноваги.

До кінця робочого дня я так і не впоралася з дилемою. Я розуміла, що

Коли вже по щирості, я зайшла в глухий кут. Або я дозволяю страхам заволодіти мною і роблюся надто доброю, надто обережною, і ніхто мене не слухає. Або долаю страхи й утверджую авторитет, та це призводить до сутичок і я втрачаю над собою контроль. Я стала заручницею двох програшних варіантів.

Я почувалася приниженою, але водночас зітхнула із полегшенням. Дивне відчуття, треба сказати. Коли вже по щирості, я зайшла в глухий кут. Або я дозволяю страхам заволодіти мною і роблюся надто доброю, надто обережною, і ніхто мене не слухає. Або долаю страхи й утверджую авторитет, та це призводить до сутичок і я втрачаю над собою контроль. Я стала заручницею двох програшних варіантів.