Цитаты из книг автора «Брене Браун»

«Визнання свого досвіду може бути непростим, але незрівнянно легшим, аніж провести все життя, втікаючи від минулого. Прийняти власні вразливі місця – це ризиковано, але це не так небезпечно, як відмовитися від кохання, душевної близькості і радості – досвіду, який робить нас найуразливішими. Лише тоді, коли ми достатньо відважні, аби досліджувати темряву, ми виявимо нездоланну силу світла».

Коли вони вичерпані і перевантажені, то: Аналізують свої думки і вчинки у молитві, медитації або просто обмірковуючи свої наміри; Керуються натхненним бажанням чинити по-новому та по-іншому; Творять і діють.

Жити так – означає виховувати в собі сміливість, співчуття і розвивати стосунки з іншими людьми, щоб прокидатися зранку і думати: «Неважливо, що зроблено, а що ні, я самодостатня людина». І лягати в ліжко вночі з думкою: «Так, я недосконала і вразлива людина, інколи мені лячно, але це не перешкоджає мені бути також сміливою і гідною кохання та душевної близькості».

изучала. Но раньше я предполагала, что связь между уязвимостью и другими понятиями вроде стыда, желания вступить в отношения, чувства собственного достоинства – это чистое совпадение. Только после 12 лет серьезной работы я наконец поняла эту связь и осознала роль уязвимости в нашей жизни. Уязвимость – это самый центр, суть полноценного человеческого опыта.

Люди, ищущие жалости, не хотят эмпатии или признания того, что подобный опыт – общий; они жаждут подтверждения своей уникальности. Когда я на своих семинарах говорю на тему поиска жалости, уча

Cтыд – это крайне болезненное ощущение или переживание собственной ущербности, из-за чего нам кажется, что мы недостойны быть принятыми человеческим обществом и принадлежать к нему.

Недавние исследования показали, что стыд так грозен, потому что процессы, связанные с ним, происходят не в коре головного мозга (которая отвечает за мышление, анализ и реакцию), а переключают мозг в упрощенный режим «дерись, беги или замри».

Культура стыда управляется страхом, обвинением и разобщенностью, и в этой среде процветают перфекционизм, стереотипы, сплетни и зависимости

нам так часто исподволь рассказывали, что такое красота, что теперь мы поддерживаем это определение, как будто сами его выработали.

Храбрость — сердечное слово. Древний корень этого слова во многих языках – hr, hor или cor, что в переводе с латыни означает «сердце»