Цитаты из книг автора «Брене Браун»

«Я не знаю, чи можна кохати когось і зраджувати або робити боляче, але я точно знаю, що, коли ви зраджуєте когось або погано до нього ставитеся, ви не доводите кохання діями. І якщо йдеться про мене, мені не потрібна людина, котра лише каже, що кохає мене; я хочу бути з людиною, яка підтверджує своє кохання вчинками».

Неузгодженість у житті виснажує.

Ми можемо належати душею іншим, лише залишаючись собою і приймаючи себе такими, якими ми є.

Вчитися любити себе означає навчитися собі довіряти, поважати себе, бути добрим і лагідним до себе.

Это порочный круг. Когда нас осуждают, мы чувствуем себя задетыми, нам стыдно, и мы начинаем осуждать других, чтобы почувствовать себя лучше.

Согласно исследованию, проведенному Сидни Шрогером и Марион Паттерсон, осуждение других позволяет нам оценить и сравнить наши способности, убеждения и ценности со способностями, убеждениями и ценностями других [13]. Это объясняет тот факт, что обычно мы судим других в тех областях, которые важны для нас самих.

выделяет четыре важные составляющие эмпатии. Вот они: 1) уметь видеть мир так, как видят его другие; 2) не судить; 3) понимать чувства других людей; 4) уметь высказать ваше понимание чувств другого человека

близькості, але часто перешкодою до неї. Оскільки справжня близькість виникає лише тоді, коли ми показуємо світові наше справжнє недосконале «Я», наше відчуття близькості ніколи не може бути більшим, ніж рівень власного прийняття себе.

Кохання Ми навчаємося кохати, коли дозволяємо іншій людині побачити і пізнати наше найвразливіше і найсокровенніше «Я», і коли шануємо духовний зв’язок, який виникає завдяки цьому, з довірою, повагою, добротою і ніжністю. Кохання – це не те, що можна дати чи отримати; це те, що ми плекаємо і вирощуємо; це зв’язок, який може виникнути між двома людьми лише тоді, коли він існує у кожному з них – ми можемо кохати інших з тією ж силою, з якою кохаємо себе. Сором, відчуття провини, неповага, зрада і відкидання емоцій пошкоджують коріння, з якого зростає кохання. Кохання може вижити тільки тоді, якщо ці пошкодження виявлені, зцілені і нечисельні. Душевна близькість Близькість – це вроджена людська потреба бути частиною чогось більшого, ніж сама людина. Оскільки це прагнення таке природне, ми часто намагаємося задовольнити його, догоджаючи іншим і шукаючи схвалення, що є не лише неповноцінним замінником

Біологічно, розумово, фізично і духовно ми створені для того, щоб кохати, бути коханими і належати комусь душею й тілом. Якщо ця потреба незадоволена, ми не здатні функціонувати так, як повинні. Ми «ламаємося». Розпадаємося на частини. Ціпеніємо. Відчуваємо біль. Робимо боляче іншим. Починаємо хворіти. Звісно, існують й інші причини хвороб, душевного спустошення і болю, але відсутність кохання і близькості завжди призводить до страждань.