Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Весенние игры в осенних садах

Весенние игры в осенних садах
Книга доступна в стандартной подписке
Добавить в мои книги
41 уже добавили
Оценка читателей
4.14

Юрий Винничук (р.1952) – украинский писатель, поэт, драматург, литературный деятель. Автор книг «Девы ночи», «Житие гаремное», «Мальва Ланда», «Легенды Львова» и многих других. Живет и работает во Львове.

Юрий Винничук не просто один из самых известных современных авторов, он – из числа самых читаемых. Каждое его произведение или проект являются настоящим событием. Роман «Весенние игры в осенних садах» был, пожалуй, самым скандальным победителем конкурса «Книга года ВВС» (2005 г.) за всю его историю. Эротичность и открытость этого произведения вызвали в свое время целый шквал пуританского возмущения. Но это не просто открытость, это искренняя исповедь главного героя, одинокого мужчины, и исповедь эта полна иронии и самоиронии, комедии и трагедии…

На русском языке роман публикуется впервые.

Лучшие рецензии
crazy_squirrel
crazy_squirrel
Оценка:
20

Чудова ілюстрація-підтвердження, що чоловікам потрібно тільки одне :) Грати, грати, і знову грати. Без зупину і розбору. Дівчина важлива лиш як об'єкт. І хоч автор божиться, що це все сталося через дружину, яка його покинула, щось не віриться. Мовляв, вона завжди його підозрювала, то ж треба колись починати. Але варто почитати хоч би Груші в тісті (на хвилі захоплення від яких я і взялася за цю книгу), які теж автобіографічні, як починаєш сумніватися.
Проте не варто думати, що книга лише про секс і вільне життя холостяка. По-перше, життя це досить веселе і несумне. Коли, приміром, автор починає поряд з однією дівчиною згадувати, що він казав іншим двом, аби не переплутати, або як знайомиться з батьками, які свято вірять в його «чесні» наміри і намагаються навернути на праведний шлях, бо ж він пише про грання, а Україна, Україна!! Вона ж завжди сумно-трагічна і нещасна. Тому він не патріот. Але вони його пробачають і приймуть до себе.
По-друге, на фоні постійного грання тут все ж таки є сюжет) Автор отримує листа від молодої шанувальниці, вони переписуються, але от при зустрічі вона пропонує йому… самогубство. Психічний розлад? Юнацький максималізм? Сарказм? Відповідь аж у кінці книжки, але вона варта того, аби до неї дістатися.
І по-третє, хай грання і про грання тут ледве чи не на кожній сторінці, проте його хочеться читати. Нічого низького, брудного, вульгарного немає і близько. І вся книга — то легка і весела мова. За що я і люблю Винничука. :)

Читать полностью
Burmuar
Burmuar
Оценка:
8

Читала я "Мальву-Ланду" и понимала, что язык мне по душе, а содержание не очень - уж как-то много секса неоправданного и странного. Так вот! Официально забираю свои слова обратно - в "Мальве-Ланде" секса и нет практически по сравнению с этой книгой. Не зря в книгах, которые рекомендовали читатели этого романа, значится несколько выпусков "Эммануэль". Хотя язык и тут хорош.

Вот удается Винничуку удерживаться от вульгарности. Правда, иногда это получается у него через почти что комизм. Но таких описаний сексуальных актов и половых органов я больше ни у кого не встречала.

А вообще книга о том, как мужика в районе сороковника бросила жена, и он поставил себе цель совокупиться со всем, что двигается, принадлежит к женскому полу и не достигло 30 лет (а лучше 25, хотя нет - 20). И вот всех этих барышень (а их просто толпы) он имеет и имеет в разных местах и по разному, иногда по одной, иногда парами, практически всегда будучи под градусом.

И чтобы хоть как-то оправдать этот зачем-то написанный половой беспредел, в книгу ближе к концу вплетается тема самоубийства. При чем не просто самоубийства, а парного самоубийства. И партнершей должна стать девочка, которой еще нет и 16-ти лет.

Так вот, если бы не обалденный язык, вообще не поняла бы, зачем я это все слушала. А так получается, что вроде и надо было ознакомиться, вот и ознакомилась.

Читать полностью
arirany
arirany
Оценка:
7

Ой... Почитати Винничука, так його життя - то лиш саме грання та шампан у величезних кількостях!
Мені сподобалося. Трохи незвично та неочікувано. Протягом більшої частини книжки здавалося, що то все є опис молодецьких походеньок галицького пана холостяка, такого собі письменника-батяра. А у кінці сюжет робить такий різкий ривок, ніби у прірву. Перегорнувши останню сторінку, я довго дивилася на палітурку із думкою: Ого!.. Ну нічого ж собі. А хто би подумав...