«Груші в тісті» читать онлайн книгу📙 автора Юрия Винничука на MyBook.ru
image
image

Отсканируйте код для установки мобильного приложения MyBook

Стандарт

4.17 
(6 оценок)

Груші в тісті

261 печатная страница

2015 год

16+

По подписке
229 руб.

Доступ к классике и бестселлерам от 1 месяца

Аренда книги
74 руб.

Доступ к этой книге на 14 дней

Чтобы читать онлайн 

или возьмите книгу 
в аренду

Оцените книгу
О книге

Автобіографічний роман Юрія Винничука «Груші в тісті» видавався неодноразово і завжди мав великий успіх. У ньому автор розповідає про Львів кінця 1970-х – початку 1980-х років, тобто про свою молодість: коли він фарцував (цікаво, чи всі молоді зараз знають, що це), вчився в інституті, служив у лавах армії і… любив. Любив усе – дівчат, друзів, поезію, пригоди… тобто саме життя. Тому у «Грушах…» – безліч історій, наповнених шаленим гумором (не завжди цнотливим), деколи майже вар’ятством, львівським колоритом і навіть пікантними подробицями життя львівської богеми 70-80-х років минулого століття.

читайте онлайн полную версию книги «Груші в тісті» автора Юрий Винничук на сайте электронной библиотеки MyBook.ru. Скачивайте приложения для iOS или Android и читайте «Груші в тісті» где угодно даже без интернета. 

Подробная информация

Дата написания: 

1 января 2015

Год издания: 

2015

Дата поступления: 

14 августа 2019

Объем: 

470990

Правообладатель
1 575 книг

Поделиться

SaganFra

Оценил книгу

Виявляєтья Юрій Винничук ще той жартівник. Невеличке оповідання «Груші в тісті» тому підтвердження. Гостро та майстерно, смішно і дотепно. Браво!
Після великого гуляння та застілля герой просинається з «тяжкою» головою ще й не сам у ліжку. Поруч нього з накритою головою лежить жінка. Герой не може второпати, хто ж вона. Перебирає всіх знайомих жінок, поступово звужує коло «підозрюваних». При цьому намагається згадати, чи був він на висоті минулої ночі, чи не схибив. Смажачи на кухні романтичний сніданок «Груші в тісті» та заварюючи каву, герой блукає стежками мінливих спогадів та здогадів. То хто ж вона? Ой, і веселий фінал приготував Юрій Винничук! Дуже дотепно!

Поделиться

josephine_

Оценил книгу

Фрідріх Шиллер задля натхнення нюхав гнилі яблука, Вольфганг Гьоте - запліснявілий швайцарський сир, Ернст Амадей Гофман нюхав стрикоників, Стефан Цвайг - нашатир, Густав Майрінк нюхав котячу лапку, Лео Перуц - шнапс, Хайміто фон Додерер нюхав старі капці Готгольда Ефраїма Лессінга, Райнер Марія Рільке - череп Вальтера фон Фогельвайде, Франц Кафка нюхав Мілену, а Захер Мазох - винниківську лозу.

А Юрій Винничук нюхав квіти з могилок кохання, білосніжні тіла юних красунь, домашнє вино, медвяні груші, квітковий мед-пилок-кокаїн, селянський сир, чужі помешкання, вокзали, паби, бари, придорожні забігайлівки, архіви, книгарні, галереї, Америку, поляків, поетів, поеток, університетські аудиторії, армійські плаци, вишнево-яблучні сади, печену гуску, цинамон, кардамон, каву та чорнильні ночі.
І багато чого ще.
І багато ще чим дихав молодий Юрко Винничук у молоді і пізніші роки.
Смачна книга, особливо під кінець, де ми дізнаємося, як треба споювати панну, як смажити у тісті груші, як кохатися із винниківськими дівчатами, як виростити у собі барона Мазоха та як жити довго, щасливо і весело.
Особисто мені найбільше сподобалось коротеньке есе "Захер Мазох і я", я б розтягнула його на цитати, бо кожне слово тут є надзвичайно довершеним, щось таке влучне, сміливе та садистське, що аж надихає! Цитата-епіграф - звідти.
Треба читати цей збірник оповідань та оповідок, бо для поліпшення настрою не так вже й багато книжок. А це - одна з них, і не найгірша.

Поделиться

Автор книги