Роман Сестри крові , не повноцінне, але все ж таки пряме продовження Аптекара
Пам‘ятаю, в своїй рецензії на останню писала: «Це інший світ, це інший Львів. Здається, тут немає місця сантиментам, та все ж знаходиться. Здається, вже нічим не можна здивувати, та все ж дивуєшся.
І усміхаєшся, і сумуєш, і перегортаєш з жалем останню сторінку... Мало. Хочеться ще.«
Ну от, дочекалася. Прочитала. І вражена ше більша.
Тому що автор не виснажився, не списався, навпаки, розкрив тему ще більше, багато чого прояснив і доповнив.
Після довгих і тривалих мандрів, небезпечних пригод на корсарських кораблях, Юліана вирішує повернутися у такий жаданий Львів. Про образ Лоренцо не може бути і мови, адже його тут після минулого візиту чекає сувора кара. А тому у місто припливе сестра-близнючка відважного юнака, яка й гадки не має, де перебуває її «брат».
Разом з нею з палуби корабля сходять вишукані і елегантні молодики Франц і Ульріх. Франца ми пам‘ятаємо, це ж сам чорт, помічник чорнокнижника. А от Ульріх - упир, хто б міг запідозрити таке, дивлячись на цього красеня.
А Львів переживає не легкі часи. Під його мурами, готові до штурму, формуються війська Богдана Хмельницького, а в його околицях невдоволені селяни формують свої повстанські загони. Облога буде хоч і не тривалою, але запеклою и кривавою. Кодна сторона вважатиме себе вправі боротися за свої інтереси. А львів‘яни просто боронитимуть рідне місто, адже що іще залишається робити, якщо хочуть захопити твоє, кровне?
В самому місті теж вирують неабиякі пристрасті. По-перше, тут переховується іспанський принц, син короля Філіпа Четвертого Хуана, по-друге, в Бернандинський монастир прибув Сам Великий Інквізитор Дієґо де Арсе-і-Рейносо з Мадрида, по-третє, місто наводнили чарівні леді, насправді ж, наймані убивці з ордену «Sanguinis sorores! — Сестри крові! Це такий особливий орден в Шварцвальдському монастирі, де вишколювали убивць. Кожна з «сестер» мала свій особливий почерк. Хтось убивав ниткою хтось голкою. Хтось добре володів шпагою, як наша Юліана.
Юліана! Теж, вона теж виявляється «сестра крові», яка переховується від Ордену, що її виховав, тому що так і не змогла прийняти його закони.
За іспанським принцем полюють вбивці, Великий Інквізитор прибув забрати «Біблію диявола», що була надиктована і справді самим дияволом монаху-бернандинцю, а аестри крові прибули кодна зі своїм власним завданням, кодна за власною жертвою. Окрім Юліани, звичайно ж. Вона просто прибула до старих друзів. Ну і щоб остаточно пересвідчитися, що власними руками знищила своє кохання.
Що тільки не чекає читача на сторінках цього роману. Облога Високого замку, Богдан Хмельницький зі своїми приспішниками, пожари і заколоти.
Буде навіть свій Голем, що захищатиме місто нарівні з чортом і упирем. Дивно звучить, правда ж? Але якось воно так гармонічно у Винничука, і красиво, і ці образи не іронічні, не пародійні, ними і справді захоплюєшся.
Буде і фоліант на жаб‘ячих ніжках (Франц любить пожартувати), і равин, що його
знищить.
Доля випробує друзів на міцність. Але для справжньої дружби немає нічого неможливого. А якщо друзі схильні до авантюр - то тим більше.
Сильна книга. І сюжетом, і змістом. Автор показав нам історичні події жовтня 1846 з нової, дуже хочеться надіятись, правильної сторони. Це не може не радувати. Це не може не зацікавити. Тим більше, коли задіяні герої, які давно полюбилися.
І усміхаєшся, і сумуєш, і перегортаєш з жалем останню сторінку... Мало. Хочеться ще.
Перевод.
Роман Сестры крови , не полноценное, но всё же прямое продолжение Аптекаря
Помню, в своей рецензии на последний я писала: «Это другой мир, это другой Львов. Кажется, здесь нет места сантиментам, и всё же находится. Кажется, уже ничем нельзя удивить, но всё же удивляешься.
И улыбаешься, и грустишь, и листаешь с сожалением последнюю страницу ... Мало. Хочется еще.»
Ну вот, дождалась. Прочитала. И поражена ещё больше.
Потому что автор не истощился, не исписался, наоборот, раскрыл тему ещё больше, многое прояснил и дополнил.
После долгих, продолжительных скитаний, опасных приключений на корсарских кораблях, Юлиана решает вернуться в желанный Львов. Об образе Лоренцо не может быть и речи, ведь его здесь после прошлого визита ждёт суровая кара. Поэтому в город приплывёт сестра-близнец отважного юноши, которая понятия не имеет, где находится её «брат».
Вместе с ней с палубы корабля сходят изысканные и элегантные молодые люди Франц и Ульрих. Франца мы помним, это же сам черт, помощник чернокнижника. А вот Ульрих - упырь, кто бы мог заподозрить такое, глядя на этого красавца.
А Львов переживает нелёгкие времена. Под его стенами, готовые к штурму, формируются войска Богдана Хмельницкого, а в его окрестностях недовольные крестьяне формируют свои повстанческие отряды. Осада будет хоть и не продолжительной, но ожесточённой и кровавой. Каждая сторона будет считать себя вправе бороться за свои интересы. А львовяне просто будут защищать родной город, ведь что ещё остается делать, если хотят захватить твоё, кровное?
В самом городе тоже кипят нешуточные страсти. Во-первых, здесь скрывается испанский принц, сын короля Филиппа Четвертого Хуана, во-вторых, в Бернандинский монастырь прибыл Сам Великий Инквизитор Диего де Арсе и-Рейносо из Мадрида, в-третьих, город наводнили очаровательные леди, на самом деле, наёмные убийцы из ордена «Sanguinis sorores! - Сестры крови! Это такой особый орден в Шварцвальдском монастыре, где обучали убийц. Каждая из «сестёр» имела свой особый почерк. Кто убивал нитью, кто иглой. Кто-то хорошо владел шпагой, как наша Юлиана.
Юлиана! Она тоже оказывается «сестра крови», которая скрывается от Ордена, который её воспитал, потому что так и не смогла принять его законы.
За испанским принцем охотятся убийцы, Великий Инквизитор прибыл забрать «Библию дьявола», которая была надиктованные действительно самим дьяволом монаху-бернандинцу, а сёстры крови прибыли каждая со своим собственным задачам, каждая за собственной жертвой. Кроме Юлианы, конечно же. Она просто прибыла к старым друзьям. Ну и чтобы окончательно убедиться, что собственными руками уничтожила свою любовь.
Что только не ждет читателя на страницах этого романа. Осада Высокого замка, Богдан Хмельницкий со своими приспешниками, пожары и мятежи.
Голем, который будет защищать город наравне с чёртом и вампиром. Странно звучит, правда? Но как-то оно так гармонично у Винничука, и красиво, и эти образы не иронические, не пародийные, ими действительно увлекаешься.
Будет и фолиант на лягушачьих ножках (Франц любит пошутить), и раввин, который сумеет уничтожить эту злосчастную книгу.
Судьба испытает друзей на прочность. Но для настоящей дружбы нет ничего невозможного. А если друзья склонны к авантюрам - то тем более.
Сильная книга. И сюжетом, и содержанием. Автор показал нам исторические события октября 1846 с новой, очень хочется надеяться, правильной стороны. Это не может не радовать. Это не может не заинтересовать. Тем более, когда задействованы герои, которые давно полюбились.
И улыбаешься, и грустишь, и листаешь с сожалением последнюю страницу ... Мало. Хочется ещё.