Книга или автор
Коханці юстиції

Коханці юстиції

Стандарт
Коханці юстиції
4,2
6 читателей оценили
202 печ. страниц
2018 год
16+
Оцените книгу

О книге

«Коханці Юстиції» — паранормальний роман, у якому окремі життєписи з притаманною автору композиційно-стилістичною майстерністю об’єднуються в художню цілість і аж волають про восьми-з-половиною-серійну кінематографічну реалізацію. Родинно-побутові і політичні вбивства, зґвалтування і грабунки, розбещення малолітніх і загадкове відокремлення голови, ідейні зради і зради заради ідеї, закладені різним дияволам душі й не завжди справедливі, але часто жахливі покарання. Чого ще треба, щоб читач відчув себе благим і з насолодою усвідомив свою моральну перевагу над нещасними коханцями примхливої Юстиції? Та вже — за старою доброю традицією — й над автором, якому спало на думку увічнити таких пропащих істот.

Читайте онлайн полную версию книги «Коханці юстиції» автора Юрій Андрухович на сайте электронной библиотеки MyBook.ru. Скачивайте приложения для iOS или Android и читайте «Коханці юстиції» где угодно даже без интернета.

Подробная информация

Год издания: 2018

ISBN (EAN): 9781387537396

Дата поступления: 23 марта 2018

Объем: 364.9 тыс. знаков

Купить книгу

Отзывы на книгу «Коханці юстиції»

  1. unintended_mmm
    unintended_mmm
    Оценил книгу

    Давно вже жодна книга не викликала в мене стільки захоплення і не читалася так скоро! Тим паче, книга, в якій історія України відіграє важливу роль. Про це трохи згодом.

    Сам автор ідентифікував жанр свого дітища як "параісторичний роман у восьми з половиною серіях". Тобто бачимо 8 історій, яких поєднує головне - усі вони про непересічних злочинців: зрадників, вбивць, ґвалтівників. Тут і вуличні банди 60х рр. 20 століття, і вбивця Степана Бандери, і розбишаки 17 століття, і Друга Світова з усією тією невизначеністю сторін і розумінням "свої-чужі", і багато чого іншого не менш гіптонизуючого.
    Дев'ята історія теж має в собі злочин, проте вона обривається, не встигнувши початися.
    Є ще дещо, що об'єднує ці історії :
    1. Вони всі про злочинців-чоловіків;
    2. Вони відбуваються на території Західної України;
    3. Вони репрезентують відсносність істини, бо кожен злочин має дві сторони медалі.

    Усі ці людські долі показуються в особистісному та історичному контексті. Написано так, що відірватися неможливо. Автор майстерно іронізує. Автор грає з читачем. "Складно навіть з впевненістю сказати, де тут межа між белетристикою й документалістикою" - пише в своїй рецензії Віра Агеєва. І це беззаперечний факт.

    А тепер трохи про історичне питання.
    В мене дуже дивні відносини з історією України. Шкільні роки залишили по собі загрозливу пустоту в голові з цього предмету, і лиш незворотнє наближення ЗНО та вже свідоме розуміння того незнання змусило зануритися в історію, вивчаючи її як вперше, з самого початку. Проте сам предмет так і продовжував залишатися для мене сухим. Найбільше, найшлибше історію України для мене відкрив філфак і пари з української літератури, бо тут в історію вплітаються людські долі, неймовірні історії, через які розумієш пульс часу. "Коханці юстиції" Андруховича для мене саме з таких книг. Читаючи про ці неймовірні ігри долі, хочеться занурюватися в історію глибше та глибше.

  2. daphnia
    daphnia
    Оценил книгу

    Цей роман Андрухович писав 27 років. Почав у СРСР, а закінчив у незалежній Україні. Чого можна чекати від настільки тривалого й марудного процесу створення? Певно що, одкровення. Не рівні від Іонна, звісно, але хоча б десь поруч із критикою чистого розуму. Або бодай біля «Улісса».
    Але чи маємо ми такий інсайт у «Коханцях»? Та якби ж то.

    Книга складається із восьми з половиною завершених оповідей, яких поєднує хіба що географія та мандрівний цирк «Ваґабундо», що він швендяє з оповіді у оповідь, кожного разу обростаючи новими карколомними подробицями та набуваючи остаточного фантасмагоричного вигляду. На останній, половинчастий розділ (бо він без відповідей та із збереженою тайною) «Ваґабундо» перетворюється у приземлений та буденний цирк «Прага», де остаточно втрачає залишки містичного й зупиняє мандри світом. Це вже не потойбічний «Ваґабундо», а звичайнісінький собі «Прага», однак і він не торт. І це друга відмінність останнього, вісім-з-половинного оповідання.

    Отже, ми маємо вісім злочинців, які жили й коїли свої страшні й не дуже діла у різні часи, мали різну вдачу й хист (а деколи й примус) до своїх страшних справ, і відповідно отримали різне покарання. Серед них є реальні вбивці, є зрадники, є наче б то педофіл і навіть галичанський Синя Борода, якого, зокрема, найбільш шкода. Автор не розповідає про їхнє життя, залишаючи читачу самому вирішити, як він опинився у той точці свого життя, з якої все покотилося у прірву. Автор також не ставить запитань до своїх героїв, не змушує їх відповідати, не випробовує й не вимагає надзусиль. Він просто констатує факт.

    Але чи досить цього для того, аби претендувати на одкровення? Сумніваюсь.

    На виході, після такого тривалого процесу написання, після переосмислення й, як казав автор у одному з інтерв’ю – переродження із однієї людини у іншу – маємо звичайнісіньку собі збірочку напівдетективних «страшилок», що їх можна розповідати у ватри у скаутських таборах після заходу сонця.

    Звісно, це жодним разом не відміняє майстерності, із якою «Коханці» виписані, тому читати їх безсумнівно цікаво й захоплююче. Але ж куди подіти сподівання, які з’явилися після звістки про «на створення пішло довгих 27 років!»? Як втамувати невиправдані надії на щось надзвичайне, надскладне й надфілософічне? «Нет, это не Рио-де-Жанейро», - сказав би Великий Комбінатор і був би правий. Так, це не Ріо у літературі. Буденне Осло, наприклад. Ну, не Крижопіль й то вже добре.

  1. презентаційний набір даґеротипних знімків із зображеннями вишуканих статевих зносин Прекрасної Дами з Єдинорогом, це вносило в монастирський побут неприємне напруження і сум’яття.
    30 сентября 2020
  2. замарстинівській корчмі Макольондри, при відмінному гуморі, зі шклянкою хересу в руці та тлустою, в самих лише турецьких панчохах, шльондрою під боком, то на їхнє ласкаве запитання, а що він тут поробляє, чують не менш ласкаву відповідь: «Ге-ге, відсиджую вежу, панове!
    19 августа 2020
  3. закопати якомога глибше в якомога чорнішому лісі, посікти на дрібнесенькі кавалочки тощо
    19 августа 2020

Автор

Другие книги автора