«Дванадцять обручів» читать онлайн книгу📙 автора Юрій Андрухович на MyBook.ru
image
image

Отсканируйте код для установки мобильного приложения MyBook

Недоступна

Премиум

3.86 
(7 оценок)

Дванадцять обручів

247 печатных страниц

2013 год

16+

Эта книга недоступна.

 Узнать, почему
О книге

Відень – Львів – Карпати – потойбіччя… Це – маршрут подорожі Карла-Иозефа Цумбруннена, австрійського фотохудожника, услід якому рухається сюжет роману живого класика української літератури. Химерний калейдоскоп із архетипів гуцульського фольклору, богемно-артистичних історій, мафіозної гризні, а над усім – трагічний образ поета Богдана-Ігоря Антонича з його віщими віршами. Однак головною героїнею багатошарового, мов гірський рельєф, роману є власне Україна на зламі XX–XXI століть.

читайте онлайн полную версию книги «Дванадцять обручів» автора Юрій Андрухович на сайте электронной библиотеки MyBook.ru. Скачивайте приложения для iOS или Android и читайте «Дванадцять обручів» где угодно даже без интернета. 

Подробная информация

Дата написания: 

1 января 2003

Год издания: 

2013

ISBN (EAN): 

9789661453189

Объем: 

445839

Поделиться

LeRoRiYa

Оценил книгу

Мій улюблений твір у Андруховича. Читати однозначно варто. Прочитала за один день - швидко, легко і з задоволенням.
Асоціативний ряд дієслів.
Д - дратує
В - вабить
А - активує
Н - нервує
А - акомпонує
Д - дихає
Ц - цінує
Я - ясніє
Т - тріпоче
Ь

О - охоплює
Б - береже
Р - реагує
У - усміхається
Ч - чарує
І - ірраціоналізує
В - владарює

Чудова історія.

oleg_st_ya

Оценил книгу

Це перший прочитаний мною роман Андруховича (швидше за все, не останній) та перший відгук на художній твір, на який я зважився (досі писав рецензії чи відгуки тільки на наукові праці). І оскільки пишу, то це є свідченням того, що роман зачепив якісь струни в серці (чи, радше, якісь зони в лобовій частці головного мозку), які не дозволяють звільнитися від нав’язливої ідеї написати відгук.
Роман Юрія Андруховича “Дванадцять обручів” має явні та відзначені критиками (автор отримав Літературну премію Центральної Європи Angelus за цей твір) сильні сторони, зокрема:
1) захопливий та напружений сюжет;
2) майстерне володіння словом;
3) здатність занурити читача в атмосферу оповіді;
4) наявність потужного філософського підтексту;
5) сильний “після смак”, коли герої та події продовжують тривожити читача та спонукати до роздумів ще довгий час після перегортання останньої сторінки.
В той же час, багато моментів в романі відверто не сподобалися:
1) автор ставиться практично до усіх своїх героїв з відвертою зневагою чи навіть відразою. Попри варту похвали демонстрацію Андруховичем свого глибокого знання усіх куточків людської душі (чомусь, в першу чергу, темних), таке зображення героїв створює загалом гнітючу, задушливу атмосферу та залишає важкий осад в пам’яті;
2) практично весь гумор в романі – або чорний, або це репліки чи вчинки п’яного Артура Пепи;
3) хоча весь роман – художня вигадка, в багатьох моментах чітко можна побачити реальні місця, події, історичні персонажі. Тому виглядає дуже дивним й недоречним той факт, що автор очорнює та спотворює ті моменти, які є цікавими і прикрасили б роман і без вигадок автора. Так, наприклад, в романі прототипом директора метеостанції на полонині Дзиндзул є, очевидно, директор обсерваторії на горі Піп Іван – українець, виходець з села Микуличин, магістр географії та метеорології, чия діяльність потребує дослідження (та вигадування не вимагає роботи в архівах). Також надзвичайно цікавою і не потребуючою зайвих домислів є історія гуцульського театру з Краснопілля (в романі – з Чортополя, і вже сама ця зміна назви вказує на темну сутність твору), ідея написати роман про який переслідувала Артура Пепу. Альтернативна біографія поета Богдана-Ігоря Антонича прикрасила роман тільки якщо під “прикрашанням” вважати додавання в роман трагізму та нещастя. Також введення в роман особи директора спортивної школи Малафєя виглядає незрозумілою спробою вилити на читача додаткову порцію негативу;
4) з огляду на те, що оглянувся на своє минуле не Карл-Йозеф Цумбруннен (міфологічний Орфей), а його кохана Рома Воронич (міфологічна Еврідіка, яка, крім того, не дуже й хотіла покидати пекло-Україну), нелогічно та необґрунтовано виглядає його смерть (до того ж описана в деталях на кількох сторінках). З огляду на цей факт не такою вже і вдалою виглядає спроба Андруховича переповісти легенду про Орфея та Еврідіку на новий лад.
5) також не надто вдало описана історія кохання (чи просто статевого акту) між Коломеєю Воронич та Антоничем – те, що втрата цноти Коломеєю сприятиме безсмертю поета, автор доводить надто непереконливо.
Загалом роман “Дванадцять обручів” не можна рекомендувати тим, хто очікує від читання позитивних емоцій. Те, над чим він заставляє задуматися, не додає оптимізму та не пробуджує світлі сторони душі.

Поделиться

shapovalolya

Оценил книгу

Перший обруч - це напевно... пояс невинності на дівчатах.
Другий - це напевно... такий танець, коли всі танцюють у колі. Ну там стелять хусточку на підлогу й усі з усіма цілуються.
А третій обруч - це обійми мого далекого минулого...
Четвертий обруч – це обійми теплого вітру, кружіння енергій...
Вона була захищена п'ятим обручем весни - своєю зеленою недоторканістю.
Шостий обруч - це залізне кільце двобою велетнів.
Сьомий обруч - це коли з кимось раніше не знайома почуваєшся легко і вільно, ніби сто років знаєшся.
Восьмий обруч - це коли стискається серце.
Дев'ятий обруч - це коли залишаєшся сам на сам і від цього нікуди не подітись.
Десятий обруч - це полон, з якого неможливо повернутися, нічого не втративши.
Одинадцятий обруч - це коли двоє стають одним.
Дванадцятий обруч - це коло вічності, початок і кінець в одному. Альфа і Омега, всі ми і кожне з нас...

Мені особисто було дуже цікаво читати першу главу тому, що реалії життя українців відображені дуже чітко та характеристика, опис минулого ГГ віщували не менш захопливу розповідь. Не так сталося, як гадалося. Нажаль. Можливо, колись продовжу знайомство з Андруховичем, бо чула, інші його книги більш вдалі за "Дванадцять обручів".

Поделиться

Еще 3 отзыва

Автор книги