Ось наступний приклад. Ріке – мати однорічного сина. Її декретна відпустка добігає кінця, і в жінки виникли труднощі через те, що фірма не може гарантувати їй збереження старого робочого місця. Якщо протягом подальших трьох місяців вона не вийде на роботу, то її фірма візьме на ту посаду когось нового. Її чоловік довідався про дилему й після певних вагань запропонував самому взяти ще на рік відпустку з догляду за дитиною. Йому було важко, він побоювався кпинів із боку друзів, але водночас уважав це для себе особистим викликом. Як у державного службовця, у нього точно не виникло б труднощів із роботою. На його пропозицію там пристали. Проте Ріке спасувала, бо не хотіла, щоб він собою жертвував. Після довгих роздумів вона таки відмовила своєму роботодавцеві. Ріке вирішила, що їй легше відмовитися від старої роботи, ніж пристати на пропозицію чоловіка. «Я не маю права від нього таке вимагати. Йому буде тяжко, коли колеги з нього кепкуватимуть, він сидітиме цілий день удома або ж серед жінок, чекаючи на малюків з ясельної групи». Усе це відмовки, бо її чоловік для себе давно все вирішив. Тож і Ріке стала жертвою власної скромності. Якщо дивитися в корінь, то вона просто не хотіла, щоб її чоловік заради неї витримував косі погляди та гострі зауваження, лише тому, що вирішила, ніби для неї краще зараз піти на роботу. Їй подобалася її робота, і вона б залюбки повернулася на своє місце, щоб перевіряти матеріали. Невиправдана скромність змусила її прийняти сумнівне рішення. Недолуга скромність рідко виступає в межах стосунків, хоч і там вона теж присутня, як доводять описані вище випадки, найчастіше вона виявляється у професійній сфері, у відносинах із колегами, друзями чи знайомими.