Пам’ятаю, як однієї надзвичайно холодної безкінечної зими, десь поміж відключенням електроструму й черговим злетом інфляції, до нас у гості приїхав старий поет-дисидент, шалений фанат соціал-демократії та літератури, на жаль, покійний нині, друзяка Вальтер. Із собою мав дві великі шкіряні валізи.