Моє перше знайомство з Жаданом мене заінтригувало. Познайомився з ним через роман Депеш Мод. Дуже сподобалась книга, тому я почав скуповувати книги цього автора з немалим запалом навіть не читаючи.
Та от я приступив до цієї книги. До цієї збірки. Мої минулі знайомства зі збірками, тими чи іншими, ні до чого хорошого не приводили. На жаль, так вийшло і з цією книгою. Я розчарувався.
Переді мною постав зовсім інший Жадан. Не знайомий... Скажу навіть так - якби я почав знайомство з цієї його книги, то воно б на ній і закінчилось. Тому я радий що то було не так і таки сподіваюсь на інші його романи.
Що ж тут не так?
Сама книга складається з трьох розділів. По суті, в хронологічній послідовності виходу...
Вся книга пронизана спогадами. В основному спогади емігранта, пригоди на чужих землях, на землях Європи, в більшій мірі - про Берлін... Спогади молодої людини. Зі спогадів стає зрозумілим, що Жадан прожив доволі насичене і цікаве життя. Можливо не все то є правда, та все ж доля правди там таки є. Та не сподобалось мені те, що спогади ці коротенькі, не дають насититись ними на повну... Це як наче бесіда за столом, до того ж час, який відведений на цю бесіду не гумовий. Не подобається мені ця стилістика викладу. Деякі оповідання є взагалі маразматичними. Дійшовши до третього розділу я взагалі подумував закинути цю книгу, та таки пересилив себе та закінчив її. Деякі оповідання, як виявилося, мені взагалі не запали в голову...
Але все ж таки можу виділити одне оповідання - Immigrant Song, а саме - першу його частину. Такого опису дитинства я не очікував. Пробрало до душі.
А так, загалом, все виявилось посереднім. Читав довго, бо давалась важко... Знову ж таки через те, що не було інтриги. Не було жаги відкривати сторінки книги. А це є найгіршим. Розчарування з надією на краще...