ESET_NOD32

Інтернат

Інтернат
Читайте в приложениях:
Книга доступна в премиум-подписке
11 уже добавило
Оценка читателей
4.5

…Одного разу, прокинувшись, ти бачиш за вікном вогонь. Ти його не розпалював. Але гасити його доведеться й тобі… …Січень 2015 року. Донбас. Паша, вчитель однієї зі шкіл, спостерігає, як лінія фронту неухильно наближається до його дому. Стається так, що він змушений цю лінію перетнути. Щоби потім повернутись назад. І для цього йому щонайменше потрібно визначитись, на чиєму боці його дім…

Читать книгу «Інтернат» очень удобно в нашей онлайн-библиотеке на сайте или в мобильном приложении IOS, Android или Windows. Надеемся, что это произведение придется вам по душе.

Лучшие рецензии и отзывы
Burmuar
Burmuar
Оценка:
8

Я из тех людей, кто искренне верит - Сергей Жадан когда-то получит Нобелевку по литературе, а потом переводчики всего мира будут рыдать, но переводить его совершенно непереводимые и до неприличия гениальные тексты. Хотя почему это "из тех людей"? Я вообще ни от кого, кроме себя, не слышала такой мысли, но если так думаю я одна, то Нобелевки не будет, потому причисляю себя к эдакой вымышленной группировке, чтобы легче верилось.

Итак, чтобы купить роман "Интернат" мне достаточно было знать, что это роман Жадана. И только получив книгу на почте в понедельник, я прочла в аннотации, что она будет о войне на Донбасе. И мне стало очень страшно. Потому что это такая тема, о которой вообще непонятно, как написать, чтобы книга не была дешевым китчем. И я испугалась. Испугалась, что у Жадана появятся хорошие и плохие, что его книги перестанут быть настоящими, а станут картонно-разлагаемыми на составляющие. И я перестану верить в Нобелевку.

Но знаете, нет. Настолько нет, что я теперь говорю о своих этих мыслях вслух, такой книгой оказался "Интернат".

Он не о герое. Он о человеке. У человека нет высоких целей. У человека есть его жизнь и его человеческие цели - не для плакатов и лозунгов. Но он, аполитичный, живет там и тогда, где и когда политика становится громкой, грязной, кровавой и неизбежной. А он, человек, пытается жить невзирая и вопреки. И от этого безоценочного, но понятного и умного, беспристрастного, но правильного, мороз по коже, сердце кувалдой, мозги набекрень. Это настолько честно, что не до слез. Жадан не играет эмоциями. Ему не нужно выдавливать влагу из глаз. Он же рассказывает настоящую историю, а не пишет подводку для новостей.

А я просто пишу - возьмите и прочтите. Потому что нужно.

Читать полностью
_unseen_
_unseen_
Оценка:
5

почну з хорошого. це книжка потрібна і я рада, що вона з'явилась. ось така от відверта про війну — без героїчного пафосу, з холодом, контузією, псячим запахом, жіночим воланням, дитячим ниттям. з дуже добрим початком — коли ти не розумієш, хто «наші», а хто «ваші». хто залишив кордон, а хто його зайняв. тобі жодного разу не називають, який стяг висить над будівлею. усі твої підказки — це «зрештою у нього на шевроні такий же прапор, як у мене в паспорті».

але
з другої половини складається враження, що цю частину дописували на колінці. починають повторюватись не лише думки, але й описи. наприклад, читаєш і розумієш, що умовних десять сторінок тому вже йшлось про будинки, які стоять безсоромно оголені з розтрощеними меблями, як кишками після порізу. метафори і порівняння частішають, але багато взагалі не заходять: «туман розлазиться мов старий черевик». місцями здається, що ти ось це вже в жадана читав, десь раніше

коротше. 6/10

Читать полностью
jaromantuka
jaromantuka
Оценка:
5

Я люблю вірші Жадана, а проза - вся не моя. Герої Жадана - не я. Або я, але така, якою не хочу бути, від якої хочеться відгородитись, за яку соромно і сумно. Ви знаєте, що «Інтернат» - це про нашу війну. Тільки не про тих, сильних, хто точно знав, за кого він тримає автомат, а про інших - тих що ні за кого, «маленьких людей», яких нічого не стосується, які нічим не цікавляться, намагаються бути осторонь - і не виходить. Це подорож туди і назад, вчитель Паша майже як хоббіт-рицар у квесті. Треба шукати дорогу через туман, сніг, бруд, холод, будинки без вікон і стін і постійний вогонь. Треба добратись до замку закреслено інтернату і врятувати принцесу закреслено племінника. Треба тікати від власної смерті із запахом псини. Треба нарешті визначитись, на чиєму ти боці, навіть якщо «нікого не шкода»
Ця книжка дуже поетична, дуже сумна і в дуже незручному форматі.

Читать полностью