Цитаты из книги «Коли подих стає повітрям»

— Дякую, я зрозумів одну річ: коли стане сумно і важко через мою роботу, досить няти собі настрій

Література — це капітал для людського мислення,

Більше того, основним посланням первородного гріха могло бути не «завжди почувайтесь винними». Можливо, воно більше схоже на: «У нас усіх є розуміння того, що означає бути добрим, але ми не завжди можемо йому відповідати».

Можливо, воно більше схоже на: «У нас усіх є розуміння того, що означає бути добрим, але ми не завжди можемо йому відповідати».

ми разом, і перед нами складний перехід, але я обіцяю перевести тебе на той бік найкраще, як тільки можу.

Коли надходить пацієнт з летальною травмою голови, то перша розмова з нейрохірургом стає вирішальною для родичів, вона назавжди визначає сприйняття смерті — від примирення й погодження («Може, так мало бути») до незагойної рани в душі («Ті лікарі нічого не слухали! Та їм байдуже! Вони навіть не намагались врятувати його!»). Коли скальпель не може зарадити, єдиним інструментом хірурга стає слово.

Стан сутінкового потьмарення свідомості стає непосильним тягарем для близьких, такого пацієнта зазвичай відпроваджують до спеціальної установи, де родичі відвідують його дедалі рідше, аж поки неминучі летальні пролежні чи пневмонія не покладуть цьому край. Дехто визнає таке життя і наполягає на тому, щоб його зберегти, і приймає його, дивлячись правді в очі. Але багато хто не може або не хоче розв’язувати цю проблему, і нейрохірург мусить вміти вирішувати все сам.

я просто розчинився в ейфорії, у якомусь радісному подиві, ходив довкола лікарні о другій годині ночі, аж поки не збагнув, що загубився і не можу визначити, де я.

Бували хвилини, коли тягар всіх цих випадків ніби матеріалізувався. У повітрі панувало горе і страждання. Зазвичай ти вдихав його, навіть не зауваживши. Але надходив день, якийсь вологий задушливий день, коли цей тягар налягав тобі на груди всією своєю вагою.

Я тонув, знову виринав на поверхню, пробував безліч напрямів, смикав за тисячі ниточок