Отзывы на книги автора «Ольга Кобилянська»

Мені пощастило завантажити надзвичайно зручне видання цього роману: передмова, упорядкований словник і примітки значно спростили читання цього тексту.
Я читала книгу і повірити чомусь не могла, що читаю Кобилянську. Вона, як правило, асоцюється зі шкільними хрестоматійними творами "Земля" або "Людина". Але тут перед читачем постає повноцінний надзвичайно широкоплановий роман. В центрі твору - історія однієї людини, чиє життя сповнене різноманітних мрій, планів, душевних порухів. На його життєвому шляху йому зустрічається безліч цікавих особистостей. Кожен образ в цьому романі - це втілення певних ідей. Чого варта лише галерея жіночих образів! Не обходиться Ольга Кобилянська в цьому тексті без своєї улюбленої теми - емансипації жінки, що заходить своє втілення у протиставленні жіночих образів, зокрема сестер Юліяна та Еви.
Я не знайшла тут позитивних чи негативних героїй, жоден з них не викликає певної однозначної оцінки. Читання роману - це як перегляд історії. Я дивилась, як жили люди в ті часи, як вони зустрічалися, захохувалися, мріяли, розлучалися, чим жили і як мислили. Відчувається, що ця книга належить до пізньої творчості Ольги Кобилянської, вона якось ближча вже до наступної епохи - початку 20 століття, хоча вивчення творчості письменниці програмово завжди зосереджено на здобутках кінця 19.
Цей роман не залишив в мене якихось надзвичайних вражень чи емоцій, я не можу виокремити з нього щось особливе чи незабутнє. Просто я поглянула на улюблену письменницю інакше, відкрила інший бік її творчості і насолодилась приємним читанням.
До речі, мова тексту принесла мені масу задоволення! Можливо, я не була б така захоплена, аби не мала в своєму покеті зручної функції навігації між примітками і словником, що дозволяє відразу знайти незрозуміле слово, але я просто обожнюю такий виклад літератури!

За мовою написання твір давався дуже важко.За проблематикю якось неоднозначно.Ніби й розуміла всі задуми авторки,але моє ставлення до героїв трохи таки відрізнялося від її. От при всьому, я не змогла поставитися до Єви, як до негативної героїні. Для мене це людина, яка чітко знала,чого хоче.Так феміністка,так у пориваннях серця трохи непостійна,але щодо суспільних проблем,свого бачення майбутнього і професії у неї від початку була чітка позиція,на яку чомусь ніхто не хотів звертати уваги. Натомість Юліан мене трохи дратував отим своїм педантизмом,жертовністю власних інтересів перед зобов'язаннями і т.д... Розумію,що у романі таким би лише захоплюватися,але жити з такою людиною навряд чи легко)
Загальне тло роману відкриває завісу на події і настрої,що панували тоді у Буковині і для мене саме це стало найцікавішим у романі і дає поштовх знову заглибитися у історію.

На мій погляд, це не найкращий твір Кобилянської. Ця новела чимось нагадує "Intermezzo" Коцюбинського, автори намагаються висловити свої думки через образи-символи. Ольга Юліанівна намагається зобразити всі людські почуття через образи дерев. Цих столітніх могутніх велетнів, які живуть на цій землі з давніх-давен.

Почувши назву "Битва", я гадала, що у цьому творі будуть деякі історичні факти, якась битва, яку Кобилянська намагається зобразити у своєму творі. Ця думка була хибною, але не зовсім, бо у творі зображена битва між старим часом та новим (сьогоденням). І сьогодні потрібно позбутися всього старого та перейти до нового.

Твір дещо незрозумілий. Мені не подобаються твори, де майже відсутні діалоги. Мабуть, що саме через це він не вразив мене.