Отзывы на книги автора «Марко Вовчок»

Красивая романтичная, грустная и ооооочень короткая повесть.

Нещодавно, на одному з українських інтернет-форумів обговорювалась тема традицій української сім'ї. Так от один пункт був про те, що в українській сім'ї, часто дружина "пилить" свого чоловіка. :) Про це й дане оповіданнячко, в якому йдеться про сувору українську жінку, що навіть самого чорта здатна "запиляти". Нащо їй там якісь хати підпалені чи тварини не в гуморі?! Чорта їй подавай! ;)

Хоча, мабуть, і про те, що любов таки сильніша за будь-яке зло, проникне у найбільш тверде серце, і від пазурів недобросовісної любки постраждати може будь-хто.

Твір присвячений людині, яка як і багато інших змогла розгледіти несправедливість, що панує в світі. Однак на відміну від абсолютної більшості не змогла та не бажала миритися й уживатися з цим, а наважилась творити зміни. Людина із загостреним відчуттям справедливості та гуманності – саме так можна охарактеризувати героя даного твору й реальності, якого М. Горький назвав українським Робіном Гудом.

Твір присвячений людині, яка як і багато інших змогла розгледіти несправедливість, що панує в світі. Однак на відміну від абсолютної більшості не змогла та не бажала миритися й уживатися з цим, а наважилась творити зміни. Людина із загостреним відчуттям справедливості та гуманності – саме так можна охарактеризувати героя даного твору й реальності, якого М. Горький назвав українським Робіном Гудом.

Ця збірка складається з дванадцяти оповідань.
Декотрі з них мають надприродну тематику ( Чортова пригода або Як Хапко солоду відрікся ), але більшість все ж зображує сцени народного побуту. Життя кріпаків та навіть вільного селянства авторка зображує в дещо похмурих барвах. Її творам непритаманний романтизм сподівання що в майбутньому героїв все стане на краще. Ні, якщо вже с самого початку авторка каже "все погано" то так воно й буде. Може якась хмарка випадкового щастя й набіжить на головну героїню, але авторка з легкістю здмухне тую хмарку з сюжету.

Інститутка
Не можна дорікнути думці, що:

Якось розважить мене, підможе мене та думка, що вільно мені,
що не зв'язані руки мої.

Дійсно, люба дурна робота до рук йде коли знаєш, що будь-якої миті можеш її покинути й ніхто тебе не присилує до неї.

Три долі
Всі три головні героїні, включно з оповідачкою, мають трагічну долю. Кожна руйнує власне життя й життя оточуючих. Але їх особисті трагедії стають якщо не частиною, то тлом для трагедії прозаїчнішої. Перефразовуючи іншого класика літератури: Кожне нещасливе кохання плекає свою трагічність.
Маючи прагматичний склад розуму можна мати сумніви щодо використання безособових суб'єктивних характеристик нововведеного персонажу, як переламний момент сюжету. Фатальна краса - не дорівнює - фатальне кохання, й - не дорівнює - фатальний кінець персонажу. Не всім судилося бути Эсмеральда чи Настасья Филипповна, але поява такого шаблону в сюжеті трохи применшує його літературну собівартість.

Ми вже зустрічалися з авторським словотвором на кшталт: "сосони" чи "волоський горох", а тепер настав час "копитана". Якщо перші два - мутували від справжніх дерев, то трете - цілісіньке військове звання. Це не друкарські помилки, тому що ці приклади зустрічаються неодноразово.

Ця збірка складається з дванадцяти оповідань.
Декотрі з них мають надприродну тематику ( Чортова пригода або Як Хапко солоду відрікся ), але більшість все ж зображує сцени народного побуту. Життя кріпаків та навіть вільного селянства авторка зображує в дещо похмурих барвах. Її творам непритаманний романтизм сподівання що в майбутньому героїв все стане на краще. Ні, якщо вже с самого початку авторка каже "все погано" то так воно й буде. Може якась хмарка випадкового щастя й набіжить на головну героїню, але авторка з легкістю здмухне тую хмарку з сюжету.

Інститутка
Не можна дорікнути думці, що:

Якось розважить мене, підможе мене та думка, що вільно мені,
що не зв'язані руки мої.

Дійсно, люба дурна робота до рук йде коли знаєш, що будь-якої миті можеш її покинути й ніхто тебе не присилує до неї.

Три долі
Всі три головні героїні, включно з оповідачкою, мають трагічну долю. Кожна руйнує власне життя й життя оточуючих. Але їх особисті трагедії стають якщо не частиною, то тлом для трагедії прозаїчнішої. Перефразовуючи іншого класика літератури: Кожне нещасливе кохання плекає свою трагічність.
Маючи прагматичний склад розуму можна мати сумніви щодо використання безособових суб'єктивних характеристик нововведеного персонажу, як переламний момент сюжету. Фатальна краса - не дорівнює - фатальне кохання, й - не дорівнює - фатальний кінець персонажу. Не всім судилося бути Эсмеральда чи Настасья Филипповна, але поява такого шаблону в сюжеті трохи применшує його літературну собівартість.

Ми вже зустрічалися з авторським словотвором на кшталт: "сосони" чи "волоський горох", а тепер настав час "копитана". Якщо перші два - мутували від справжніх дерев, то трете - цілісіньке військове звання. Це не друкарські помилки, тому що ці приклади зустрічаються неодноразово.

Як приємно перечитувати вже колись прочитаний твір. Він про любов однієї паночки, яка закохалась у кріпака, і про те, як соціальна нерівність стала на заваді їхньому коханню.

Эту сказку читать сложно. Сложный сам язык, стиль написания тяжелый.
Сама история хорошая. Об украинском Робин Гуде. Кармелюк не мог больше терпеть несправедливость и организовал "банду", которая грабила богатых, а бедным деньги раздавала. Кармелюка несколько раз ловили, но он упорно возвращался к своему делу.
Мне не понравилось, как мать усюсюкалась с сыном, когда он до всего этого был грустный. Мне не понравилось, что Кармелюк бросает свою жену с маленькой дочкой, когда уходит в "леса". А она готова идти за ним хоть куда. Хотя хорошей жизни в селе им все равно не было бы. Они жили бы в бедности, а богатые все так же наслаждались бы жизнью. Любое сопротивление начинается с мелочей. И это один из эпизодов в жизни народа, который дал надежду людям на лучшую жизнь.

Эту сказку читать сложно. Сложный сам язык, стиль написания тяжелый.
Сама история хорошая. Об украинском Робин Гуде. Кармелюк не мог больше терпеть несправедливость и организовал "банду", которая грабила богатых, а бедным деньги раздавала. Кармелюка несколько раз ловили, но он упорно возвращался к своему делу.
Мне не понравилось, как мать усюсюкалась с сыном, когда он до всего этого был грустный. Мне не понравилось, что Кармелюк бросает свою жену с маленькой дочкой, когда уходит в "леса". А она готова идти за ним хоть куда. Хотя хорошей жизни в селе им все равно не было бы. Они жили бы в бедности, а богатые все так же наслаждались бы жизнью. Любое сопротивление начинается с мелочей. И это один из эпизодов в жизни народа, который дал надежду людям на лучшую жизнь.