Цитаты из книг автора «Эрнст Гофман»

Медарда, и странные видения этого монаха т

ничто так не раздражает рассерженной женщины, как невозмутимое спокойствие

Пылкие желания и тоска наполняют нашу грудь; но лишь только мы достигаем того, к чему стремились с тысячью мук и терзаний, исполненное желание переходит в ледяное равнодушие, и мы бросаем полученное счастье, как бесполезную игрушку.

шутовская, насмешливая манера, которая многих оскорбляет, исходит из самого лучшего и верного чувства.

Но от избытка сердца глаголют уста, а также и перо поэта

Капельмейстер был рад прекращению разговора, который он очень удачно сравнил с дуэтом, где каждый голос все время оставался верен своему характеру.

изощрять на мне ваше язвительное остроумие

Панна сіла на траву і взяла малюка на коліна. Злий виродок борсався, пручався, мурчав і хотів навіть укусити її за палець, але вона промовила: – Спокійно, спокійно, хрущику! – і почала тихо й лагідно гладити його долонею по голові від лоба аж до потилиці. Поволеньки скуйовджений чуб малюка почав вирівнюватися, розділився проділом, приліг на лобі і м'якими ніжними кучерями спустився на високі плечі та горбату, як гарбуз, спину. Малюк ставав щодалі

панна фон Рожа-Гожа, патронеса близького притулку

маленьким виродком, якого я привела на світ собі на ганьбу й на посміх людям. На Лавріна цьому малюкові буде вже два з половиною роки, а він ще на своїх павучих ногах не може ні стояти, ні ходити і тільки мурчить та нявкає, немов кошеня, замість того щоб говорити. А жерти – жере ненатла потвора так, як добрий восьмилітній хлопчисько! Та тільки не йде їжа йому анітрохи на пожиток. Боже милосердний, змилуйся над ним і над нами, не допусти, щоб довелося годувати його аж поки він вросте, нам на муку та на ще гірші злидні. Бо ж їсти й пити він буде щораз більше, а працювати зась! Ні, ні, такої вже біди ніхто в світі витримати не годен! Ох, коли б уже вмерти, тільки вмерти! – І вона почала плакати й ридати, аж поки не заснула, знесилена і знеможена журбою.