Цитаты из книги «Мистецтво любові»

Єдність, якої досягають у процесі плідної праці, не є міжособистісною; єдність, що її досягають в оргіастичному злитті, минуща; єдність, якої досягають у підкоренні, це тільки псевдоєдність

Індивіда знайомлять із моделлю підкорення у віці трьох-чотирьох років, і відтоді людина ніколи не втрачає зв’язку з натовпом.

соціалістичні мислителі різних шкіл визначили рівність як скасування експлуатації – використання однієї людини іншою, незалежно від того, є воно жорстоким чи «гуманним».

Таке переконання щодо унікальності індивіда можна знайти, наприклад, у твердженні з Талмуду: «Той, хто врятував одне життя, вважай, врятував цілий світ. Той, хто зруйнував одне життя, зруйнував цілий світ».

Та для багатьох людей, яким не вдається побороти самоту за допомогою інших способів, сексуальний оргазм уособлює функцію, що не надто відрізняється від алкоголізму чи наркотичної залежності. Він перетворюється на відчайдушну спробу втекти від тривоги, що її породжує самотність, і, як наслідок, відчуття самотності тільки зростає, оскільки якщо немає любові, статевий акт ніколи не стане містком над прірвою між двома людьми – хіба що на якусь мить.

визнавши свою відокремленість, вони залишилися чужими, оскільки ще не навчилися любити одне одного

немає ані добра, ані зла, доки не з’являється можливість непослуху

Бо мудрі знають: чоловік – то Небо, А жінка є Земля. Вона плекає все, Що Небо їй дає. Коли тепла бракує — Його їй Небо посилає. Свіжості й вологи мало — Вони із Неба линуть. Небо здійснює свій рух, мов чоловік, Що годувальником є для жони своєї. Земля ж є берегинею – вона народжує й годує Дітей своїх. Земля і Небо розумом наділені, бо ж бачиш: Вони працюють, як розумнії істоти. Якби ці двоє та не мали втіхи одне від одного, Чи прагнули б єднання – мов закохані? І без Землі невже розквітли б квіти та дерева? Чому вродитися з дощу й тепла від Неба? Господь-бо наділив бажанням чоловіка й жінку Єднання прагнути, щоб врятувати світ. Так само кожна часточка жива у світі Є спраглою до іншої – подібної до себе. На погляд перший День та Ніч є ворогами,

збагачує іншу людину, насичує її життєву силу – і водночас своє відчуття життя. Людина віддає не для того, щоб щось отримати, власне давати – це виняткова радість.

віддає те, що в ній живе; віддає свою радість, інтереси, своє розуміння, знання, гумор і смуток – усі прояви свого життя. Віддаючи таким чином своє життя, вона