Цитаты из книг автора «Данте Алигьери»

178 Я скорбь теней томящихся, несчастных, И приведи к священным тем вратам, Где Петр Святой обитель душ прекрасных

область, где услышишь ты во мгле Стенания и вопли, где, как чуда,

«Кто б ни был ты – живой иль привиденье, Спаси меня!»

1 І тут зійшов до другого я кола,За перше меншого, та від розпукКричали душі голосніш довкола.4 Й страхітного Міноса вчув я гук;Який при вході судить справедливо,Хвостом указуючи розмір мук.7 Кажу, коли якась душа лякливоРозповіла про всі свої діла,То цей знавець гріхів, тонкий на диво,10 Їй місце визначає в царстві зла,Хвоста скрутивши стількома витками,В котре по черзі коло засила.13 Тиск перед ним і днями, і ночами;Душа тут кожна свій проходить суд:Сказала, вчула та й пішла до ями.

Що без надій жаданням живемо».43 І жаль узяв, що в Лімбі тут побачуЯ тих, кому пошану всім здаюЗа видатні діла й величну вдачу.46 «Скажи, учителю, скажи, вождю, —Почав я, щоб зміцнитися у вірі,Яка являє для брехні суддю. —

37 Їм християнські не лились відради,Було чуже їм Божество само, —Я увіходжу теж до їх громади.40 Це незнання – єдине нам гальмо,Й ми тим караємось за цю невдачу,

У перше коло, що круг прірви йде.25 Тут, стежачи за пітьмою німою,Я не почув ні скарг, ні нарікань, —Самі зітхання коливали млою:28 Їх збуджувала туга без стражданьУ стовпищі, в якім не розрізняєшДітей, жінок, мужів усяких звань.31 І добрий вчитель мій: «Ти не питаєш,Це що за духи, на яких глядиш?То знай, ще поки далі не ступаєш,34 Що це не грішних душ хисткий комиш,А ті, хто без хрещальної порадиНе знали, що спасає найпевніш.

49 Ще вийшла люта й зла вовчиця вивши, —Її неутоленна худорбаПримушує людей конать збіднівши.

43 Пора буяла навкруги квітнева,Та я не вчув нічого, тільки лякОд вигляду уже близького лева.

31 І от, коли вже йшов я по підйому,Збіг леопард, моторний та верткий,І шерсть рябіла плямами на ньому.