Цитаты из книг автора «Данте Алигьери»

трохи згодом по словах, що серце сказало мені мовою кохання, я побачив, що наближається до мене одна шляхетна донна, яка славилася своєю вродою і колись була дамою першого мого приятеля[34]. Ім’я вона мала Джованна, але, треба думати, через її вроду, називалася іменем весни – Примавера. А слідом за нею, побачив я, іде дивовижна Беатріче.

коли я побачив, що здійснено всі жалобні обряди, які зазвичай чинять над тілами померлих, то здалося мені, я повернувся до своєї оселі і нібито став дивитись у небо; і так розгулялась моя уява, що я, плачучи, почав вигукувати: «Ой, найпрекрасніша душе, блаженний той, хто бачить тебе!»

уявляв собі, наче дивлюся на небо, і мені здавалося, що я бачу у високості силу-силенну янголів, які поверталися звідкілясь, маючи перед собою білосніжку хмаринку. І мені здавалося, янголи врочисто співають, а слова я зміг розібрати лише такі: «Osanna іn excelsis[32]», а решту не розчув.

За лічені дні по тому частина мого тіла знерухоміла через болісну недугу, і дев’ять днів поспіль терпів я прегірку муку, яка допровадила мене до такої кволості, що я подобним став до тих спаралізованих. А на дев’ятий день, коли біль зробився майже нестерпний, спало мені на думку дещо про мою панну.

Минуло по тому не так багато днів, коли – з волі Преславного Господа, який не відвів смерті від себе – родитель того дива[31], яке втілене було в найшляхетнішій Беатріче, пішов з цього світу, воістину приєднавшись до вічної слави.

вмить; Як десь іде, за нею всяк спішить

своїх очах вона несе Кохання,— На кого гляне, всі блаженні вмить; Як десь іде, за нею всяк спішить, Тріпоче серце від її вітання.

Перлиста шкіра і усі щедроти, які узять могла краса жіночна в природи, котра за мірило точне бере мадонну, Господа творіння. Зіниці випромінюють струміння любові чистої, яке вражає зухвальця, що у вічі зазирає тій, погляд котрої несе прозріння: то зачарований її лицем

Перлиста шкіра і усі щедроти, які узять могла краса жіночна в природи, котра за мірило точне бере мадонну, Господа творіння. Зіниці випромінюють струміння любові чистої, яке вражає зухвальця, що у вічі зазирає тій, погляд котрої несе прозріння: то зачарований її лицем Амур нагородив її вінцем.

Тоді я сказав їм: «Мадонни, сенсом кохання мого була привітність до мене цієї жінки, в чому полягало, як ви можете зрозуміти, моє блаженство, як у звершенні всіх моїх прагнень. Та коли вона зволила відмовити мені в цьому, пан мій, Амур, милістю своєю, визначив мені блаженством те, в чому не може бути мені відмовлено.»