Отзывы на книгу «Доки смерть не розлучить нас»

Книга меня приятно удивила. Ещё и автор написал, что история о невыдуманных персонажах. Я не ожидал, что мне будет настолько интересно её читать. Возможно потому, что после знакомства с аннотацией, я думал, что будет больше любовной линии. А на деле её то тут и не было можно сказать. Речь шла про два семейства на разных уголках Украины в первой половине двадцатого столетия. Тяжёлое время тогда было для людей. Сначала первая мировая, потом революция, НКВД, голодомор, а тут уже и вторая мировая. Люди рождались, жили и умирали в этих условиях. Постоянно переживая за родных, близких и самих себя. Ведь не дожить до завтра можно было запросто, и даже для этого не обязательно было делать, что то незаконное. А сейчас какие проблемы? Мало лайков в инстаграмме поставили? А многие разленились настолько, что даже увлечений толком никаких нет, что хотят ничего не делать, а деньги сами пешком приходили к ним, чтобы можно было продолжать лежать на диване. А есть и те, которые все время недовольны жизнью, но пойти и что то поменять им не хочется. Ведь все само должно сделаться. Хорошая и интересная книга о тяжёлой жизни того времени, о людях которые и мечтать не могли о той жизни, которой сейчас живём мы.
Оценка 9 из 10

Рано чи пізно, вони повинні були зустрітися, адже доля призначила їх один для одного.
Рано чи пізно вони повинні були подивитися один одному у вічі- і зрозуміти: все, що було раніше, хороше, чи погане, тільки наближувало цей час.
Рано чи пізно вони повинні були впізнати один одного, адже їхнє кохання давно було затверджене і узгоджене десь там, в небесній канцелярії, якимось неймовірно ліричним небесним чиновником.
І це було тільки питання часу.
Та час випав трагічний і лихий.
Час випав смутний і невеселий.
Час не хотів робити знижки на долі двох закоханих.
Час взагалі нікому і ніколи не робив послаблень.
М і W. Так починалися їхні імена. І в цьому співпадінні був якийсь трагізм. І символічність. І велика близькість.
Вони так любили рідну землю. Вони так любили свою Україну. Її поля, лани. Її красиві білі хатинки під солом'яними стріхами. І бузька у долині, і ластівку в синім небі, і червону голівку маку на золотій ниві.
І росу, як сльозу, і хмару, що несла життя, а не віщувала смерть.
І незалежність, за яку так довго і гірко боролися.
Рано чи пізно вони зустрінуться.
Але не на рідній землі, а на далекій чужбині.
І їхня любов буде боліти, як стара рана. І квітнути, як квітка після дощу.
Але Україна буде їм тільки снитися. Бо вороття додому- то смерть.
Так вже сталося.
Рано чи пізно...

На русском.

Рано или поздно, они должны были встретиться, ведь судьба предназначила их друг для друга.
Рано или поздно они должны были посмотреть друг другу в глаза - и понять: все, что было раньше, хорошее, или плохое, только приближало это время.
Рано или поздно они должны были узнать один другого, ведь их любовь давно была утверждена и согласована где-то там, в небесной канцелярии, каким-то невероятно лирическим небесным чиновником.
И это был только вопрос времени.
Но время выпало трагические и плохое.
Время выпало смутное и невесёлое.
Время не хотело делать скидку судьбе двух влюбленных.
Время вообще никому и никогда не делало послаблений.
М и W. Так начинались их имена. И в этом совпадении был и трагизм, и символика, и большая близость.
Они так любили родную землю. Они так любили свою Украину. Её поля, луга. Её красивые белые избушки под соломенными крышами. И аиста в долине, и ласточку в синем небе, и красную головку мака на золотой ниве.
И росу, как слезу, и тучу, которая несла жизнь, а не предвещала смерть.
И независимость, за которую так долго и горько боролись.
Рано или поздно они встретятся.
Но не на родной земле, а на далекой чужбине.
И их любовь будет болеть, как старая рана. И расцветать, как цветок после дождя.
Но Украина будет им только сниться. Потому что возвращение домой- смерть.
Так уж случилось.
Рано или поздно...

— Ми боремось за свою землю, яку ви прийшли поневолити. Померти за неї — честь для кожного українського патріота.

Ця книга дуууже довго стояла в мене на полиці. Не можу адекватно пояснити, чому я так довго не могла її прочитати. І ось нарешті це сталося. Скажу одразу, що я не розчарована, але коли я починала її, то очікувала трохи іншого.

Я думала, що це буде історія закоханих на тлі історії України. Так, це, звісно, була історія двох, але двох окремих особистостей, які навіть не знайомі між собою. Якщо ви думаєте, чому ж тоді така назва, то пояснення в книзі є.

Володимир — хлопець із Західної України. Його дитинство припало ще на роки польського панування на цих землях, а юність — на радянські часи. Маріїне дитинство проходило в післяпетлюрівський період, дівчина навіть пережила Голодомор. Дві долі, дві різні, але в чомусь такі схожі історії. Історії людей, які люблять свою країну.

Книжка дуже швидко читається, вона невеличка, але надзвичайно цікава. Хоча мені й не вистачило розгорненості та деталізації.

Эта книга ооочень долго стояла у меня на полке. Я не могу адекватно объяснить, почему я так долго не могла её прочитать. И вот наконец это случилось. Скажу сразу, что я не разочарована, но когда я начинала её читать, то ожидала немного другого.

Я думала, что это будет история влюблённых на фоне истории Украины. Да, это конечно была история двоих, но совершенно отдельных личностей, которые даже не знакомы между собой. Если вы думаете, к чему тогда такое название, то объяснение в книге есть.

Владимир — парень из Западной Украины. Его детство проходило в года польской власти, а юность — в советское время. Мариино же детство проходило в послепетлюровский период, девушка даже пережила Голодомор. Две судьбы, две разные, но в чём-то такие похожие истории. Истории людей, которые любят свою страну.

Книга очень быстро читается, она небольшая, но захватывающая. Хотя мне и не хватило деталей.

Книга легко читається, не дивлячись на те, що наповнена різними історичними подіями та фактами. Багато чого дізналася собі про національно-визвольний рух на території довоєнної УКРАЇНИ. Автор майстерно веде дві сюжетні лінії і зводить їх лише на останніх сторінках. Книжку рекомендую читати молоді для патріотичного виховання, а також для песимістів, які говорять що Україну ніхто не хотів і нікому вона не потрібна. Хотілося б ще ознайомитися з іншими творами Юрка Вовка. Обов'язково рекомендую!

Юрко Вовк — «Доки смерть не розлучить нас»
W і M - це перші літери імен головних героїв , які у перевернутому вигляді повторюють одна одну, як дві половинки одного цілого.
Володимир народився на хуторі Капітулка, був розумним, прагматичним хлопчиком. З відзнакою закінчив гімназію, після чого вступив в ліцей з архітектурним ухилом. Жив у великій родині. Молодий патріот, котрий разом зі своїми друзями вступив в ОУН (Організація українських націоналістів) .В 1939 вступив на факультет архітектури Львівського інституту. Підтримував Степана Бандеру . Працював перекладачем у Ганса Кренке. За спробу підірвати бургомістрат відбував тяжку каторжну повинність на одній з шахт Рурського вугільного басейну . Після звільнення з табору закохався в ту саму єдину і переїхав жити в США.
Марія народилась в селі Красивому, в сімї Івана Білоуса,який воював в армії УНР під проводом Петлюри. Батько рано помер, "смоки" відібрали в сімї все,що в них було. Пережила голод 33-го на відміну від свого братика. Вчилась в медичному училищі, там і познайомилась зі своїм побратимом Миколою, котрий допоміг їй вступити в ОУН. Обійшла мобілізацію під час війни , завдяки бабусі і матері, котрі теж були причетні до ОУН. Тайком виносила ліки зі звенигородської лікарні, для допомоги в ОУН.Завдяки своїй бабусі, разом з мамою відправилась на примусову роботу у Німечині .Працювала на фермі зі свинями, де в неї закохався син господині.
Володимир з Марією зустрілися в таборі для інтернованих.
- Ні тобі, ні мені немає вороття додому,- сказала на моє запитання , яке найбільше мучило мене увесь цей час, Марійка.Але удвох нам легше буде дбати про нашу Україну, де б ми не були...
Взагалі книжку прочитала за один вечір. Дуже легко "заходить". Але нічого такого, щоб дуже зацепило. Дуже багато розповідається про саму долю героїв і так мало фактів з історії. Великої лінії любові я також не побачила. На рідну землю герої так і не повернулись , добре бути патріотом України живучи десь в США.
Оцінка 4 із 10. Читати, якщо вечір нудний.
Сподобалось пояснення назви самої книги .В кінці книги, перед самою смертю героя, він намалював в блокноті хмаринку нашої України і на межі неба і пшеничного лану написав ДОКИ СМЕРТЬ НЕ РОЗЛУЧИТЬ НАС.