Багато позитивних коментарів до цієї книги надихнули мене прочитати її. Гарна книга, але... Писали «сумна історія», «виховує доброту», «батьки і діти», «самотність і біль», «радість і самопожертва», «дружба», «любов»… Звичайно, все це в книзі є, але з головною думкою я не погоджуюся. Судіть самі: Сергій послухав свого однокласника і відправляє маму в санаторій (по факту будинок пристарілих) полікуватися. Мама проти, але мовчить, щоб не образити сина. Живуть вони всі разом. Сергій + Тетяна, їхні діти (дві дівчинки) і бабуся. У них виникає маса внутрішніх конфліктів, тому що вони не проговорюють власні проблеми, думають, що хтось комусь на зло все робить, хтось когось любить чи не любить, але на справді у них спільні погляди на життя, просто велетенська стіна недомовок не дозволяє цього помітити (єдине, чого мене навчила книга – не мовчати, кожен бачить світ по-своєму, навіть близькі люди не вміють читати твої думки).
Як ви вже здогадалися, головний злодій – Сергій, він погруз у дорослих проблемах і «викинув» матір із свого життя. Його змальовано абсолютно негарним. Він не може сам витерти підлогу, після того, як пролив крем, не може справитись з дітьми, молодшу дівчинку бабуся водить в садочок з садочка, не дружина, а бабця готує сніданок, обід, вечерю на всю родину, пече рогалики, навіть із сантехніком, який ставить унітаз, або чинить труби старенька розбирається самостійно. Дорослі заробляють гроші, але на цьому їхня функція закінчується. На фоні цього чоловік біситься: заборонив дітям їсти цукерки до обіду, а бабуся дозволила «одну маааааленьку»; старша донька не довіряє своїх «любовних» секретів, мовчки клацає телефон і лайки ставить; він не може щось змусити дівчаток робити, бо у них завжди є «дах» у вигляді бабусі; сказав купити подарунок другові на ДН з кишенькових грошей, але дівчинка потратила їх на себе, то бабуся тут як тут – в’яже шарф як презент і т.д.
Що я хочу сказати… Як допомогти старим людям знайти радість на схилі літ, щоб вони не руйнували життя дітей і не робили із синів домашніх тиранів? Я не знаю… Але жити разом не варто, хоч цим і закінчується повість…
Як ви вже здогадалися, головний злодій – Сергій, він погруз у дорослих проблемах і «викинув» матір із свого життя. Його змальовано абсолютно негарним. Він не може сам витерти підлогу, після того, як пролив крем, не може справитись з дітьми, молодшу дівчинку бабуся водить в садочок з садочка, не дружина, а бабця готує сніданок, обід, вечерю на всю родину, пече рогалики, навіть із сантехніком, який ставить унітаз, або чинить труби старенька розбирається самостійно. Дорослі заробляють гроші, але на цьому їхня функція закінчується. На фоні цього чоловік біситься: заборонив дітям їсти цукерки до обіду, а бабуся дозволила «одну маааааленьку»; старша донька не довіряє своїх «любовних» секретів, мовчки клацає телефон і лайки ставить; він не може щось змусити дівчаток робити, бо у них завжди є «дах» у вигляді бабусі; сказав купити подарунок другові на ДН з кишенькових грошей, але дівчинка потратила їх на себе, то бабуся тут як тут – в’яже шарф як презент і т.д.
Що я хочу сказати… Як допомогти старим людям знайти радість на схилі літ, щоб вони не руйнували життя дітей і не робили із синів домашніх тиранів? Я не знаю… Але жити разом не варто, хоч цим і закінчується повість…