Цитаты из книг автора «Уте Эрхардт»

Жінки мають узяти паузу, коли відчувають невдоволення собою або якщо в них безпідставно виникає поганий настрій. Відшукайте власні мисленнєві пастки. Поставте собі запитання: що б я зробила зараз, якби була сама й могла вирішувати самостійно? Чого б мені хотілося? І чи бажала б я робити це сама чи краще разом із кимось?

досі нерідко відчували провину, коли потурали власним інтересам. А втім, обидві досягли того, що їхні партнери почали сприймати їх серйозно.

Вона робить пропозицію, не роздумуючи, чи іншим це до вподоби, – і якщо у відповідь не чути чіткого «ні», то організовує те, що запланувала.

Їй навіть на думку не спадає, що якщо вона хоче полетіти, то саме вона повинна ставити крапк

Промахи – це не обов’язково власні похибки, бо в їх основі лежать змінні величини. Їх можна подолати, якщо відпочити чи обрати кращий день, добре підготуватись або отримати в розпорядження ліпший матеріал. Якщо ж людина постійно шукає помилку в самій собі й вірить, що умови неможливо змінювати, то за такою самоблокадою радше ховається завчена безпорадність.

Хто вірить, що не в змозі розв’язати якесь рівняння, бо в його родині немає видатних математиків, той вибудував у собі стійку внутрішню блокаду. Хтось же, навпаки, переконаний, що складне рівняння – це просто значніші труднощі: воно коштуватиме більше зусиль та роздумів, але немає нічого неможливого. Розв’язати складне математичне завдання – до снаги кожному. Хто це усвідомлює, той сприймає таке завдання як виклик собі.

Люди реагують безпорадно лише в тому випадку, коли вважають, що їм не до снаги певна ситуація чи обставини. При цьому вирішальну роль відіграє не реальність, а власні уявлення, які підживлює переконання, що власноруч неможливо позитивно вирішити проблемну ситуацію. І, як наслідок, люди стають недієздатними.

Мартін Селігман, один із творців концепту завченої безпорадності, стверджує, що такі драматичні душевні розлади, як депресії та фобії, слід трактувати як реакцію на безпорадність

Чемні дівчатка навчилися завжди брати провину на себе, погані ж переводять стрілки на інших, на обставини чи частину доби. І мені абсолютно байдуже, що перекладання відповідальності на інших далеке від реальності: важливе саме визнання – є й інші моделі пояснення та розуміння того, що завтра все буде інакше. Люди повинні максимально рано усвідомити, що здатні подолати страх, монотонність, біль чи труднощі самотужки.

Змусити себе діяти – найважча частина цього завдання, оскільки безпорадні люди навчилися поводитись пасивно