Усі ігри групи 3

2 жовтня 1966, Гельсінки. Фінляндія – Австрія 0: 0.

16 жовтня 1966 Салоніки. Греція – Фінляндія 2: 1 (39ʹ Алексіадіс 1: 0, 57ʹ Мюкіпяя 1: 1, 86ʹ Алексіадіс 2: 1).

10 травня 1967, Гельсінки. Фінляндія – Греція 1: 1 (18ʹ Пелтонен 1: 0, 39ʹ Чайтас 1: 1).

11 червня 1967, Москва. СРСР – Австрія 4: 3 (25ʹМалофєєв 1: 0, 36ʹ Бишовець 2: 0, 38ʹ Хоф 2: 1, 43ʹ Численко 3: 1, 54ʹ Вольни 3: 2, 71ʹ Зібер 3: 3, 80ʹ Стрєльцов 4: 3).

16 липня 1967, Тбілісі. СРСР – Греція 4: 0 (50ʹ Банішевський 1: 0, 72 – пен. Сабо 2: 0, 77ʹ Банішевський 3: 0, 83ʹ Численко 4: 0).

30 серпня 1967, Москва. СРСР – Фінляндія 2: 0 (14ʹ Хурцилава 1: 0, 80ʹ Численко 2: 0).

6 вересня 1967, Турку. Фінляндія – СРСР 2: 5 (2ʹ Сабо 0: 1, 14ʹ Маслов 0: 2, 18ʹ – пен. Пелтонен 1: 2, 25ʹ Сир’яваара 2: 2, 35ʹ Банішевський 2: 3, 56ʹ – пен. Сабо 2: 4, 63ʹ Малофєєв 2: 5).

24 вересня 1967, Відень. Австрія – Фінляндія 2: 1 (17ʹ Флюгель 1: 0, 57ʹ Пелтонен 1: 1, 81ʹГросам 2: 1).

4 жовтня 1967, Афіни. Греція – Австрія 4: 1 (27ʹ, 34ʹ – пен. Сидеріс 1: 0, 2: 0, 62).

15 жовтня 1967, Відень. Австрія – СРСР 1: 0 (50ʹ Гросам 1: 0).

31 жовтня 1967, Афіни. Греція – СРСР 0: 1 (50ʹ Малофєєв 0: 1).

5 листопада 1967, Відень. Австрія – Греція 1: 1 (31ʹ Зібер 1: 0, 71ʹ Сідеріс 1: 1, матч зупинений на 83 хвилині).

Підсумкова таблиця групи 3

Група 4. Розібралися на трьох

Як уже згадувалося, старт в розіграші Чемпіонату Європи 1968 року узяла 31 команда. В результаті жеребкування виявилось, що неповною буде саме група номер 4, де разом із записним аутсайдером Албанією повинні були вирішити свої питання одвічні фаворити європейського футболу – збірні Федеральної республіки Німеччина і Югославії.

На той далекий 1966 рік німці ще не були найтитулованішими в Європі, але піжонствували вже щосили. Розгромивши албанців вдома з хокейним рахунком 6: 0 (покер на рахунку Гердта Мюллера), німці приїхали в Югославію «вирішити усі питання». І хоча вирішити не вийшло – юги, проявивши залізну дисципліну і просто перебігавши німецьку машину, були сильніші 1: 0, – в домашньому матчі забили більше. Югослави, що трималися практично увесь матч, не витримали буквально 10 хвилин. Не збентежили німців і дві перемоги югославів над албанцями – гостьова 2: 0 і домашня 4: 0.

Бундестим їхала на матч в Тирану за путівкою в чвертьфінал. Їхала до команди, що пропустила в трьох матчах 12 м’ячів і не забила жодного. Тренер німців Гельмут Шон навіть дозволив залишитися удома лідерам команди Зеппу Майеру, Францу Беккенбауеру, Гердту Мюллеру і Уве Зеелеру. Не в запасі залишив, а дозволив не летіти взагалі. Ось, напевно, дякували тренерові німці, що залишилися напередодні Різдва в затишних теплих квартирах, позбавлені необхідності виходити на промерзле поле стадіону в Тирані! Як виявилося – раділи даремно.

Албанці вгризалися в замерзлий газон (це було 17 грудня 1967 року), як в останню лінію оборони власної Батьківщини. Вони виносили м’яч в аут, нещадно косили німців, а у кінці навіть завдали два удари по воротах збірної ФРН. Але результат – нульова нічия – увічнив стійкість господарів, піжонство гостей і залишив Мюллера з Беккенбауером без зоряної години ще на 4 роки.

Усі матчі групи 4

9 квітня 1967, Дортмунд. ФРН – Албанія 6: 0 (5ʹ, 23ʹ, 73ʹ Г. Мюллер 1: 0, 2: 0, 3: 0, 77, 78ʹ Лор 4: 0, 5: 0, 80 – пен. Г. Мюллер 6: 0).

3 травня 1967, Белград. Югославія – ФРН 1: 0 (67ʹ Скоблар 1: 0).

14 травня 1967 Тирана. Албанія – Югославія 0: 2 (22ʹ, 56ʹ Замбата 0: 1, 0: 2).

7 жовтня 1967, Гамбург. ФРН – Югославія 3: 1 (10ʹЛор 1: 0, 46ʹ Замбата 1: 1, 80ʹ Г. Мюллер 2: 1, 86ʹ Зеелер 3: 1).

12 листопада 1967, Белград. Югославія – Албанія 4: 0 (44ʹ Спреко 1: 0, 52ʹ Осім 2: 0, 70ʹ Лазаревич 3: 0, 82ʹ Осім 4: 0).

17 грудня 1967, Тирана. Албанія – ФРН 0: 0.

Підсумкова таблиця групи 4

Група 5. From Hungary and Hungry

П’ята група стала єдиною в цьому відбірковому циклі, де явний фаворит – бронзовий призер останнього Кубка Європи – збірна Угорщини спокійно розібралася зі своїми конкурентами.

Вартим уваги був перший матч в цій групі – в ньому дебютував за збірну Нідерландів і одразу ж відзначився забитим м’ячем майбутня зірка «Аякса» і «Барселони» Йохан Кройф. Завдяки юному даруванню, голландці були навіть близькі до сенсації, але досвід і клас угорців узяли своє – забивши два голи в останні 20 хвилин матчу, гості здобули в Роттердамі нічию.

За великим рахунком, такий початок зберігав для збірної Нідерландів примарні шанси втрутитися у боротьбу за путівку на ЄВРО-1968. Футболісти з Країни тюльпанів легко обіграли на своєму полі данців, але оступилися на збірній соціалістичної Німеччини. Ведучи в рахунку 3: 2, за 15 хвилин до закінчення матчу голландці, вже за традицією, не дотерпіли і пропустили два м’ячі від Френцеля. Зовсім же «поставив на місце» молоду збірну Нідерландів наступний матч у Будапешті – за півгодини угорці забили два м’ячі, і навіть пропустивши після перерви, спокійно довели гру до необхідного результату.

Обігравши після цього данців в гостях і збірну Німецької Демократичної Республіки на своєму полі, угорці вирішили усі питання по просуванню в наступний етап Чемпіонату Європи, залишивши право усім трьом суперникам вирішувати в очних поєдинках, хто сильніший.

Сильніше, як це не парадоксально, виявилися східні німці. Вони вдома обіграли усіх, включно з угорцями. Хоча, якщо бути відвертим, в Лейпціг приїхали не зовсім ТІ угорці, та й з мотивацією у них було не дуже – окрім завдання виходу на Чемпіонат Європи, більшість європейських команд вимушена була в паралельних поєдинках вирішувати завдання попадання на турнір Олімпіади-68. Хоч би як там було, а «демократичні» німці стали другими, незважаючи на те, що програли в гостях Нідерландам. Єдиний гол у «помаранчевих» забив… так, білявий юнак Кройф.

Усі матчі групи 5

7 вересня 1966, Роттердам. Нідерланди – Угорщина 2: 2 (35ʹ Пійс 1: 0, 54ʹ Кройф 2: 0, 70ʹ Молнар 2: 1, 86ʹ Мессей 2: 2).

21 вересня 1966, Будапешт. Угорщина – Данія 6: 0 (1ʹ Альберт 1: 0, 9ʹ – пен. Мессей 2: 0, 14ʹ Бене 3: 0, 30ʹ Альберт 4: 0, 36ʹ Фаркаш 5: 0, 83ʹ Варга 6: 0).

30 листопада 1966, Роттердам. Голландія – Данія 2: 0 (58ʹ Сварт 1: 0, 73ʹ Ван Дер Кейлен 2: 0).

5 квітня 1967, Лейпціг. НДР – Нідерланди 4: 3 (10ʹ Мюлдер 0: 1, 12ʹ Кейзер 0: 2, 50ʹ Фогель 1: 2, 62ʹ Френцель 2: 2, 65ʹ Кейзер 2: 3, 78ʹ, 85ʹ Френцель 3: 3, 4: 3).

10 травня 1967, Будапешт. Угорщина – Голландія 2: 1 (8ʹ – пен. Мессей 1: 0, 30ʹ Фаркаш 2: 0, 63ʹ Суурбір 2: 1).

24 травня 1967, Копенгаген. Данія – Угорщина 0: 2 (30ʹ Альберт 0: 1, 70ʹ Бене 0: 2).

4 червня 1967, Копенгаген. Данія – НДР 1: 1 (5ʹ Лоу 0: 1, 65 – пен. Б’єрр 1: 1).

13 вересня 1967, Амстердам. Нідерланди – НДР 1: 0 (2ʹ Кройф 1: 0).

27 вересня 1967, Будапешт. Угорщина – НДР 3: 1 (9ʹ, 48ʹ, 50ʹ Фаркаш 1: 0, 2: 0, 3: 0, 58ʹ Френцель 3: 1).

4 жовтня 1967, Копенгаген. Данія – Голландія 3: 2 (43ʹ – пен. Б’єрр 1: 0, 54ʹ Сондергаард 2: 0, 74ʹ Б’єрр 3: 0, 83ʹ Суурбир 3: 1, 85ʹ Ізраїль 3: 2).

11 Жовтня 1967, Лейпціг. НДР – Данія 3: 2 (25ʹ Диреборг 0: 1, 35ʹ – пен. Кюрнер 1: 1, 38ʹ Сондергаард 1: 2, 59ʹ, 73ʹ Панкау 2: 2, 3: 2).

29 жовтня 1967, Лейпціг. НДР – Угорщина 1: 0 (51ʹ Френцель 1: 0).

Підсумкова таблиця групи 5

Група 6. Ви нам – скільки зможете, ми вам – скільки хочемо!

Шоста група стала найрезультативнішою у відбірковому циклі до ЄВРО-68. Італійці, румуни, швейцарці і кіпріоти (останні, якщо відверто, в якості пасивної сторони) набили у ворота суперників 55 м’ячів в 12 матчах! Більше усіх в цьому відношенні відзначилися футболісти зі збірної Румунії – 18 забитих м’ячів. Щоправда, з них одразу 12 – у ворота кіпріотів. Суперники ж румунів – Італія і Швейцарія – «відвантажили» супротивникам по 17 м’ячів, у тому числі сумарно 14 – самим румунам.

А почалося все з розвеселої гри у Бухаресті, де у складі румунської збірної проти швейцарців дебютував маловідомий тоді нападник Мірча Луческу. Спочатку у своєму клубі Мірча – тоді ще не «Містер» – був правим нападником. Але у збірній Румунії вже був маститий правий нападник Пиркалаб. Тому після виклику в першу команду країни молодий Луческу повинен був за пару тижнів навчитися «вішати» з лівої ноги. Як сам він потім згадував, удари і навіси лівою він відпрацьовував в душовій гуртожитку… Хоч як би там було, а дебют Мірчі за збірну вдався – чотири паси Луческу з його лівого флангу призвели до розгромного рахунку 4: 0. Двічі партнери завершували комбінації точними ударами, ще двічі після загострень Луческу суддя призначав пенальті, які чітко реалізував Фрациле. Спробуй скажи після цього, хто ж таки дебютував в ході ЄВРО-68 успішніше – Кройф чи Луческу.

Втім, вже за три тижні в Неаполі веселощі з румунів як рукою зняло. Негостинні італійці почастували збірну Румунії своєю улюбленою стравою – «катеначчо». Термін цей, що найточніше перекладається українською як «забиті двері», заслуговує окремої згадки.

Тактика «катеначчо» виникла як відповідь тактичній схемі 4–2–4, коли суперник атакував відразу чотирма нападникими – двома крайніми по бровкам поля (інсайди) і двома центральними (власне форварди). Ефективно протистояти такій потужній атаці (що небезуспішно застосовувалася довгі роки, до слова, і збірною СРСР), дозволяв захист з п’яти чоловік. До традиційних трьох захисників додавалися ще двоє що прикривали безпосередньо бровку і витісняли зі своєї половини поля інсайдів суперника або сковували їхні дії, розташовуючись на краях захисної лінії. Ці захисники, при переході з оборони в атаку, втікаючи вперед першими, дістали назву «вінгери» або «крила». В результаті чисельної переваги перед своїми воротами, один із захисників був позбавлений необхідності йти один в один з кимось із суперників. Він ставав вільним або «ліберо». Частіше за усе ліберо розташовувався позаду лінії з чотирьох своїх колег і мав можливість «підчищати» за партнерами, вільно переміщаючись по ширині поля.

Помилковим є висловлювання, що «катеначчо» з’явилося в Італії і саме на першості 1968 року. Тактика була придумана ще до війни швейцарцем Карлом Раппаном, а в 60-ті узята на озброєння провідними італійськими клубами. Завдяки «катеначчо» спочатку «Мілан», а потім «Інтернаціонале» стали беззастережними лідерами європейського клубного футболу, вигравши за десять років п’ять Кубків Чемпіонів та три Континентальних кубки. Не варто також вважати, що тактика «катеначчо» була властива далеким шістидесятим. Багато італійських клубів, особливо на міжнародній арені продовжують сповідувати цю оборонну модель. Вона ж через сорок років принесла успіх зовсім іншій європейській збірній, а саме Греції. Але це вже зовсім інша історія.