Цитаты из книги «Кобзар»

Нехай злидні живуть три дні Я їх заховаю, Заховаю змію люту Коло свого серця, Щоб вороги не бачили, Як лихо сміється… Нехай думка, як той ворон, Літає та кряче, А серденько соловейком Щебече та плаче Нишком – люди не побачать, То й не засміються… Не втирайте ж мої сльози, Нехай собі ллються, Чуже поле поливають Щодня і щоночі, Поки, поки… не засиплють Чужим піском очі… Отаке-то… А що робить? Журба не поможе. Хто ж сироті завидує — Карай того, боже! Думи мої, думи мої,

гнучий… коли нема Серцем, не красою!

трачу; заснула Вкраїна, Хвиля морем рознесла.

уродилось??!! Волі нашої отрута.

Чи ти рано до схід сонця Звичаю не вчила?

Гірше пекла… А за віщо, Ксьондзи, єзуїти.

Якби побачив, нагадав Колишнє лишенько лихеє.

И в шитом шелковом жупане, И в серой свыти люди злы!

А горе даром не пройдет. И все наилучшее возьмет.

«Кого, рыдая, призову я Делить тоску, печаль мою?