Цитаты из книги «Спокута»

Хочу лише знати правду, бо я – твоя мати, і в мене не залишилося із рідних нікого, окрім тебе.

його обмовляєш, бо він не твій син, і ти його не… недолюблюєш, просто не сприймаєш.

Сину було років з тринадцять, коли я відчинила його стіл, щоб там прибратися, і знайшла замість книжок повну шухляду презервативів.

Я ніколи собі такого не дозволяла, бо колись потрапила в маленьку халепу.

– Сашко мені розповів, що працює у відділі карного розшуку, і це правда, бо я бачила посвідчення, і його форма висить у шафі.

Я хотіла вибачитись і піти додому, бо в мене щось розболілась голова.

Він вилізе зі шкіри, вивернеться навиворіт, вкраде гроші у своєї коханої дружини, щоб купити ті сережки для тебе, щоб побачити захоплення і безкінечну подяку в твоїх очах.

– Давай не будемо сперечатися, бо все одно не дійдемо згоди в цьому питанні, – посміхнулася Лариса.

Усе складаємо копійку до копійки, щоб колись придбати йому житло.

– Усе одно ту хату треба прогрівати, щоб пліснява не завелася.