Цитаты из книги «7 звичок надзвичайно ефективних людей»

У великих літературах усіх прогресивних суспільств «любити» — це дієслово. Реактивні ж люди роблять із нього почуття. Ними керують почуття. Голлівуд вклав нам у голови сценарій, який змушує нас думати, що ми ні за що не відповідальні, ніби ми продукт власних почуттів. Але голлівудські сценарії не описують дійсності. Якщо почуття керують нашими діями, це тому, що ми відкинули відповідальність і дали їм повну волю.

. Якби ми змирилися з думкою, що наше життя мусить підпорядковуватися тому, що відбувається в нашому середовищі, — оце й означало б НЕ зважати на реальність

у проміжку між стимулом і реакцією людина має свободу обирати.

У невіданні ми будемо проектувати свої наміри на їхню поведінку й вважатимемо себе об’єктив­ними.

про клієнтів, але цілковито нехтують людьми, які працюють із клієнтами, — своїми працівниками. Принцип ПМ проголошує: ставтеся до працівників так, як, на вашу думку, вони мали б ставитися до ваших найкращих клієнтів. Ви можете купити руки людини, та не купите душі. А ентузіазм і відданість там, де душа. Ви можете купити спину працівника, та не купите його розуму. А це осердя його творчості, майстерності, винахідливості. Робота над ПМ — це ставлення до працівників, як до добровольців (так само, як ви ставитеся до клієнтів — як до добровольців), бо фактично такими вони і є. Вони добровільно надають вам найкраще — свій розум і душу.   Одного разу в моїй групі хтось запитав: — Як організувати ледачих та некомпетентних працівників? І один чоловік відповів: — Кинути в них ручною гранатою! Кілька присутніх розсміялися з цього

Принципи — не цінності. Банда злодіїв може поділяти спільні цінності, проте вони суперечитимуть фундаментальним принципам, про які ми говоримо. Принципи — це територія. Цінності — це карти. Цінуючи правильні принципи, ми оволодіваємо істиною — знанням про реальний стан речей.

Чоловік сів коло мене й заплющив очі, на поводження своїх дітей він, вочевидь, не звертав ані найменшої уваги. Малюки галасували, жбурляли різні речі, навіть хапали в людей їхні газети. Усіх це дуже непокоїло. Проте батько, сидячи біля мене, і пальцем не поворухнув. У такій ситуації важко було стримати роздратування. Я повірити не міг, що чоловік настільки байдужий, щоб дозволяти дітям так бешкетувати й просто сидіти склавши руки. Роздратування решти пасажирів теж було доволі помітним. Тож я повернувся до нього й надзвичайно терпляче й стримано, як мені здавалося, сказав: — Сер, ваші діти дуже турбують пасажирів. Чи не могли б ви трохи їх угамувати? Чоловік підвів погляд, неначе вперше усвідомив, що відбувається, і тихо відповів: — Так, ваша правда. Мабуть, я маю щось зробити. Ми їдемо з лікарні, де годину тому померла їхня мати. Я не знаю,

Емерсон: «Ваше єство так голосно лунає у мене у вухах, що я не чую ваших слів».

чесність, смирення, вір­ність, стриманість, хоробрість, справедливість, терплячість, старанність, простоту, скромність і «золоте правило». Прикладом такої літератури можна вважати автобіографію Бенджаміна Франкліна. Загалом це історія намагань однієї людини прищепити собі певні звички й принципи.

Вплив починається тоді, коли співрозмовник відчуває, що справляє на вас свій вплив