Цитаты из книги «Найкоротша історія часу»

Світлову енергію переносять частинки іншого типу – невагомі фотони.

Можливо, існують цілі антисвіти й антилюди, що складаються з античастинок. Щоправда, якщо частинка й античастинка зустрічаються, вони знищують одна одну.

Атоми складаються з частинок меншого розміру: електронів, протонів і нейтронів. Протони й нейтрони, своєю чергою, побудовані зі ще крихітніших частинок, які називаються кварками. Окрім того, кожному типу субатомних частинок відповідають античастинки. Вони мають таку саму масу, але протилежний електричний заряд та інші характеристики.

Утім, деякі давньогрецькі мислителі, наприклад Демокрит, вважали, що матерії властива «зернистість» і що все в природі складається із сили-силенної всіляких атомів.

Аристотель не вірив, що речовина складається з частинок.

Вважають, що в момент Великого Вибуху Всесвіт був аж надто гарячим. Мірою того, як він розширювався, температура випромінювання знижувалася.

Події, які передували Великому Вибуху, не можуть мати жодних наслідків для нас, а отже, під час створення наукової моделі Всесвіту їх можна не брати до уваги. Ми маємо виключити ці дані зі своєї моделі й вважати, що Великий Вибух поклав початок часу. Питання про те, хто створив умови для Великого Вибуху, і подібні до нього не є науковими.

колись у минулому (приблизно 13,7 мільярда років тому) відстань між сусідніми галактиками, певно, дорівнювала нулю. Інакше кажучи, весь Усесвіт був стиснутий у точку нульового розміру, сферу з нульовим радіусом. Густина Всесвіту й кривизна простору-часу були тоді, либонь, нескінченними. Цей момент ми називаємо Великим Вибухом.

тепер нам відомо, що він і далі розширюватиметься найближчим часом із чимраз більшою швидкістю, а час триватиме вічно, принаймні для тих, кому вистачить розважливості, щоб не потрапити в чорну діру.

Ми можемо визначити нинішні темпи розширення Всесвіту, якщо виміряємо швидкість, з якою віддаляються від нас інші галактики, використовуючи ефект Доплера.