Цитаты из книги «Бог дає таланти всім. 50 уроків, щоб знайти себе та справу всього життя»

Щоразу я питаю себе: «Яке яблучко має ця мішень?» Найкраща мати? Найкращий керівник? Найкраща бабуся? Я ніколи не беру з собою роботу, коли навідую онуків. Не перевіряю електронну пошту, коли ми збираємо «Lego». Коли ти вдома – зосереджуйся на «батьківській» мішені. Коли ти з дітьми – будь із ними на 100 %. Вимкни свій смартфон, айфон, айпад, забудь про електронну пошту – тут потрібна виключно твоя присутність.

Є чудова цитата першої американки, яка стала майстром дзен, – Шарлотти Йоко Бек. Я завжди тримаю її на робочому столі як нагадування, що кожна невдача, кожна проблема, кожен штраф на дорозі, кожен керівник, кожна яма, кожен синець і кожен вдих нас чогось навчає. «Кожна мить є твоїм гуру», – стверджує Йоко Бек. І твоя місія присутня в кожній миті життя. Як довго триває ця мить? Не знаю, але якось я чула, що хвилина – це мить із руків’ям. І щоб щось змінити, тобі може вистачити 60 секунд. Цього мене навчив рак.

Почни діяти – як можеш. Мої друзі, які проходять програму реабілітації, люблять розповідати історію про жаб. На колоді сидять чотири жабки. Троє вирішили зістрибнути. Скільки жабок залишилося на колоді? Чотири. Ті троє тільки «вирішили» зістрибнути, однак нічого не зробили. Зроби один маленький крок, який підштовхне тебе вперед. Зателефонуй. Надішли e-mail. Попроси підвищення зарплати.

Чоловік завжди каже мені, що коли ти скаржишся або починаєш захищатися, то програєш. І врешті-решт я припинила скаржитися на свою слабкість, припинила її захищати.

Секрет кожної роботи полягає в тому, щоб не кидати її, коли тобі стає нудно, ти втрачаєш спокій і починаєш дратуватися, – а в тому, щоб зробити її кращою. Іноді нам просто потрібно залишитися, щоб зрештою назвати це місце «землею обітованою».

Ця робота подарувала мені безліч можливостей за межами світу бізнес-новин, коли я вирішила підняти свою планку. Я зголосилася летіти до Сальвадору, щоб написати про закінчення війни та побачити її очима маленького хлопчика, який втратив ногу та отримав протез в Огайо. Я літала до Північної Ірландії, щоб написати про тамтешні «проблеми» з точки зору дітей, які прибули до Америки на літо, тікаючи від них.

Тобі повсякчас казатимуть, що у світі забагато письменників, та більшість із цих «порадників» просто намагаються приглушити власні слова, відмовляються від написання власних романів, запиваючи все це порцією спиртного в барі, бо надто бояться зазнати поразки. Вони хапаються за свої сумніви, тоді як мали б ловити свою мрію за хвіст.

Яким би не було твоє бажання, у світі знайдеться місце для нього. Комусь у цьому світі потрібен твій талант. Знайдеться місце і для твого голосу – повір, є той, хто прагне його почути. Тож урешті-решт я просто сказала собі: «Письменництво подібне до музики». Хіба буває «забагато пісень»?

Я навчилася зупинятися й оцінювати кожну мішень, що з’являється в моєму житті. Роблю паузу та знову заходжу в життя з різними намірами, які можуть змінюватися щогодини. Коли я працювала ведучою щотижневої радіопрограми, то завжди робила паузу, «перезавантажувалась» і нагадувала собі, що зараз вестиму з кимось інтерв’ю, а тому маю уважно слухати й бути присутньою – тут і тепер.

Якою була твоя найгірша робота? Це запитання нерідко є гарним початком розмови. Спробуй – запитай про це інших. Але треба бути обачним. Твоя найгірша робота для когось може бути найкращою.