Цитаты из книги «Психологія 101: Факти, теорія, статистика, тести й таке інше»

Дисоціативний розлад ідентичності: колись цю найвідомішу серед дисоціативних розладів патологію називали «розщепленням особистості». Хворий на дисоціативний розлад ідентидчності має декілька, замість однієї, виразних особистостей та ідентичностей. Принаймні дві з них постійно проявляються й визначають поведінку людини, хворої на дисоціативний розлад ідентичності. 50 % хворих мають до одинадцяти ідентичностей, однак трапляються випадки зі 100 варіантами.

деперсоналізації. З огляду на поширеність відчуття деперсоналізації, тільки в людей із більш серйозними симптомами, що призводять до істотного стресу і впливають на повсякденне життя, діагностується деперсоналізаційний розлад.

Воно Кожна людина народжується зі своїм Воно всередині, що вимагає задоволення основних потреб немовляти. Фройд стверджував: Воно базується на так званому принципі задоволення, тобто Воно прагне лише того, що принесе задоволення конкретної миті, і не зважає ні на що інше. Воно байдуже до решти факторів такої ситуації, а також до задіяних у ній людей. Наприклад, коли дитина відчуває біль чи голод, змокріла або просто потребує уваги, Воно спонукає її кричати, допоки вона не отримає бажаного. Еґо Наступна складова особистості – Еґо – починає формуватися протягом перших трьох років за рахунок взаємодії дитини з навколишнім світом. Саме тому Фройд стверджував, що Еґо базується на так званому принципі реальності. Еґо усвідомлює, що існують інші люди навколо, які теж мають бажання і потреби, а також що імпульсивна, еґоїстична поведінка може виявитися шкідливою. Еґо доводиться брати до уваги реальність за конкретних обставин, задовольняючи при цьому потреби Воно. Скажімо, коли дитина двічі подумає, перш ніж учинити неналежно, бо розуміє можливі негативні наслідки. Саме так утверджується Еґо. Супер-Еґо Супер-Еґо розвивається в п’ятирічному віці й наближає кінець фалічної стадії. Це частина особистості людини, сформованої з моральних якостей та ідеалів, набутих і прищеплених суспільством або батьками. Супер-Еґо

Перцептивна сліпота та експеримент «Невидима горила»Перцептивна сліпота трапляється в моменти, коли людина перевантажена відчуттями. У такому разі людина не помічає очевидних подразників, що безпосередньо впливають на неї. Перцептивну сліпоту переживають усі люди, тому що вони ментально й фізично не здатні звертати увагу на кожний подразник. Найвідоміше дослідження для ілюстрації перцептивної сліпоти – експеримент «Невидима Горила» Деніела Саймона. Піддослідним показали короткий відеоролик: дві команди (одна – в білих футболках, інша – в чорних

Ефект свідкаЕфект свідка – мабуть, найтрагічніше з характерних для груп явище. Спостереження підтверджують: що більшою є група людей, то слабкішим є внутрішнє прагнення допомагати тим, хто цього потребує. Цей феномен подібний до соціальних лінощів, та ефект свідка пов’язаний зі стадним інстинктом: перш ніж допомогти комусь, люди мають побачити, як це робить хтось іще. Слід зауважити, що йдеться лише про групове явище. Коли на місці нещасної пригоди – тільки одна людина і жертва, ця людина зазвичай допомагає постраждалому. Один із найвідоміших прикладів ефекту свідка13 березня 1964 року, о 3:20 ночі, двадцятивосьмирічна Кетрін «Кітті» Дженовезе поверталася додому з роботи. Біля входу до будинку на неї напав злочинець, завдавши кілька ударів ножем. Дженовезе кричала на ґвалт, однак жодний із майже сорока свідків злочину, які чули її крики й бачили напад, не зателефонував у поліцію

Експеримент «Світ тісний»Мілґрем прославився перш за все як автор експерименту «Підлеглість авторитету», однак він брав участь і в інших, менш жорстких дослідженнях. Вам доводилося чути про теорію шести рукостискань? Якщо так, то завдяки Стенлі Мілґрему. У 1950-х роках політолог Ітіель Де Сола Пул і математик Манфред Кохен поставили кілька запитань. Яка ймовірність того, що два незнайомці мають спільного приятеля? Що, як такого спільного приятеля не знайти? Наскільки довгим мусить бути ланцюг, що поєднає їх? Років за десять Стенлі Мілґрем провів експеримент «Світ тісний», щоб відповісти на ці запитання. Мілґрем роздав 300 особам листи з інструкціями в містах Омага, Небраска-Сіті, Вічита та Канзас-Сіті (США), а пунктом призначення обрав Бостон (штат Массачусетс, США). Люди отримали завдання – написати листа другові, який мешкав найближче до Бостона. Друг мав бути добрим знайомим. Таким листом друг отримував ті самі інструкції, що створювало ланцюг. Мілґрем отримував листівку за кожної пересилки й занотовував стосунки між відправником й отримувачем. Дослідник виявив, що майже в усіх випадках приблизно п’ять-шість зв’язків поєднували кожну пару в межах ланцюгів. Стенлі Мілґрем здійснив велике відкриття про людство, яке певною мірою навіть лякає і про яке більшість людей раніше не здогадувалася. Його суперечливий і тепер класичний експеримент «Підлеглість авторитету» продемонстрував негативний бік особистості й довів, що люди здатні на страшні речі. Тим часом експеримент «Світ тісний» показав взаємозв’язок і близькість між людьми. Дослідження Мілґрема досі не втрачають актуальності й світового значення. Він увійшов в історію як психолог, що викликав найбільше дискусій в історії експериментальної психології.

стимул (не пов’язаний з реакцією) асоціюється з безумовним стимулом, породжуючи таким чином умовну реакцію. 4. Умовна реакція – реакція, засвоєна на основі колись нейтрального стимулу.

Собаки Павлова Іван Павлов розробив цю концепцію на основі спостережень за нерегулярними секреціями в собак без анестезії. Павлов почав із дослідження травлення в собак, вимірюючи обсяг слини, що виділялася у тварин під час реагування на їстівні та неїстівні предмети. Зрештою, він завважив, що слиновиділення починалося в собак, щойно асистент заходив до кабінету. Павлов припустив, що тварини реагували на білі халати асистентів, звідси й гіпотеза, відповідно до якої слина в собак виділяється як реакція на певний стимул. Собаки асоціювали білі халати зі споживанням їжі. Павлов зазначив, що слиновиділення як реакція собак на їжу було безумовним рефлексом, а слиновиділення як реакція на білі халати було набутим, або умовним, рефлексом. До того ж Павлов провів один із найвідоміших експериментів усіх часів – «Собаки Павлова».

Людські істоти сприймають інформацію органами чуття, зокрема вухами, носом та очима. Ці органи – частина сенсорних систем, які оброблюють інформацію та надсилають сигнали до мозку. Дослідники візуального сприйняття намагаються розібратися, як інформація, що надходить від органів чуття, формує процес сприйняття. Іншими словами, психологи прагнуть пояснити, чому, наприклад, ми бачимо стілець, увімкнувши світло в кімнаті, або сприймаємо певним чином звук, уловлюючи звукову хвилю. Серед психологів досі немає єдиної думки щодо залежності сприйняття від інформації, що надходить від подразників. Дві основні теорії щодо сприйняття інформації людиною – низхідна і висхідна обробка інформації – мають завзятих прихильників у психологічній спільноті.

пояснити, чому, наприклад, ми бачимо стілець, увімкнувши світло в кімнаті, або сприймаємо