Цитаты из книги «Коли подих стає повітрям»

Медична освіта безжально орієнтована на майбутнє, у її основі ле

«У нас усіх є розуміння того, що означає бути добрим, але ми не завжди можемо йому відповідати».

людина ніколи не може бути достатньо доброю: доброта — це саме те, що потрібно, і вам ніколи не вдасться її досягти

«Давній собор зруйновано, нарешті людина знає, що вона сама в байдужій безмежності Всесвіту, з якої виникла суто випадково».

Одначе парадокс полягає в тому, що наукова методологія створена людьми, і тому вона нездатна встановити остаточну правду. Ми вибудовуємо наукові теорії для того, щоб організовувати світ і керувати ним, спрощувати явища до рівня одиниць, якими можна управляти. Наука ґрунтується на відтворюваності і штучно створеній об’єктивності

Можливо, за відсутності певності нам варто просто припустити, що ми жити мемо довго. Можливо, це єдиний вихід.

Вважається, що серйозні хвороби прояснюють життя.

Несподівано для себе я зрозумів, що відповідно до кліше пройшов п’ять стадій горя: «заперечення — злість — торг — депресія — прийняття» — але у зворотному порядку.

Хоча смерть є одноразовою подією, життя зі смертельною хворобою — це процес. Несподівано для себе я зрозумів, що відповідно до кліше пройшов п’ять стадій горя: «заперечення — злість — торг — депресія — прийняття» — але у зворотному порядку. Після отримання діагнозу я був готовий до смерті. Я навіть ставився до неї добре. Прийняв її. Налаштувався на неї. Потім я впав у депресію, коли стало зрозуміло, що, можливо, помру не так швидко — звичайно, це хороші новини, але вони збивали мене з пантелику і дивним чином дратували. З огляду на швидкість розвитку онкології та характер статистичних даних я міг прожити ще дванадцять місяців, а міг сто двадцять. Вважається, що серйозні хвороби прояснюють життя. Натомість я знав, що помру, — але це було мені відомо і раніше. Мої знання були такими ж, проте здатність складати плани на обід була нікчемною. Шлях, якого мені слід триматись, був би очевидним, якби я знав, скільки місяців чи років мені залишилось. Скажіть мені — три місяці, і я проводитиму час із рідними. Скажіть мені — рік, і я напишу книгу. Дайте мені десять років, і я знову почну лікувати хворих. Той факт, що кожен день потрібно проживати окремо, не допомагав: що мені робити із цим днем?

Заковикою хвороби є те, що під її впливом постійно змінюються ваші цінності. Ви намагаєтеся з’ясувати, що має для вас значення, а по тім знову маєте це з’ясовувати.