Цитаты из книги «Алхімік»

Вони вірять у те, що коли Аллах хоче їм щось повідомити, то якась особа їм про це скаже. Так було вже багато разів. А сьогодні така особа – ти.

Коли Він сам це покаже. Але Бог показує майбутнє рідко і з єдиної причини: коли це майбутнє накреслене так, щоб його змінити. «Бог показав майбутнє хлопцеві, – подумав погонич верблюдів. – Бо Він захотів, щоб хлопець став Його знаряддям».

А якщо ти зможеш покращити сьогодення, то й те, що відбудеться потім, буде кращим. Забудь про майбутнє й живи кожен день свого життя за вимогами Закону та з вірою, що Бог піклується про своїх дітей. Кожен день дарує тобі Вічність.

Він знав, що будь-яка річ на поверхні Землі може розповісти історію про всі речі. Якщо ти розгорнеш книжку на будь-якій сторінці або подивишся на долоні людей, або на карти з колоди, або на політ птахів, або на що завгодно, то ти неодмінно побачиш зв’язок із тим, чим ти нині живеш. Насправді не існує речей, які нічого б тобі не показували; зате існують люди, які, дивлячись на речі, відкривають, як їм проникнути в Душу Світу.

Діяв лише, Сантьяго це знав, принцип випробування впертості та мужності того, хто хоче прожити свою Персональну Легенду. Тому він не міг ані квапитися, ані виявляти нетерпіння. У такому разі він би перестав помічати знаки, які Бог розмістив на його дорозі.

Я ще живий, – казав він хлопцеві увечері, поки їв страву з фініків, без вогнищ і без місяця в небі. – Коли я їм, то не роблю нічого іншого, тільки їм. Якщо йду або їду, то лише йду або їду. Якщо доведеться битися, то в той день можна буде померти не гірше, ніж у будь-який інший. Бо я не живу ані в моєму минулому, ані в моєму майбутньому. Я маю тільки теперішній час, і лише він мене цікавить. Якщо ти можеш завжди залишатися в теперішньому часі, то ти чоловік щасливий. Ти бачиш, що в пустелі існує життя, що небо всіяне зірками, а воїни воюють, бо така властивість людського роду. Життя – це свято, велике торжество, і воно завжди є тією хвилиною, в яку ми живемо.

Кожен має свою манеру навчатися, – сказав він сам до себе. – Моя манера відрізняється від його манери, а його манера відрізняється від моєї. Але обидва ми перебуваємо в пошуках своєї Персональної Легенди, і я шаную його за це.

Чому вони пишуть так незрозуміло? – запитав він однієї ночі в англійця. Він також помітив, що той почав дратуватися й відчувати нестачу своїх книжок. – Для того щоб це могли зрозуміти лише ті, хто бере на себе відповідальність, – сказав він. – Уяви собі, що всі навчилися б перетворювати свинець на золото. Незабаром золото втратило б усю свою ціну.

То були люди, які присвятили все своє життя очищенню металів у лабораторіях; вони вірили в те, що коли якийсь метал обробляти й обробляти протягом багатьох років, то він утратить усі свої індивідуальні властивості, й на його місці залишиться лише Душа Світу. Ця Унікальна Річ дозволить алхімікам зрозуміти кожну річ на поверхні землі, бо це єдина мова, якою спілкуються між собою речі. Алхіміки називають це відкриття Великим Творінням – і воно складається з рідкої та твердої частин. – А хіба не досить спостерігати за людьми та знаками, щоб відкрити цю мову? – запитав хлопець. – У тебе манія все спрощувати, – роздратовано відповів англієць. – Алхімія – серйозна робота. Необхідно робити кожен крок достоту так, як навчають метри.

– Я вам раджу більше придивлятись до каравану, – сказав хлопець англійцю, коли погонич верблюдів відійшов. – Як би він не петляв, він прямує у визначене місце. – А я тобі раджу більше читати про світ, – відповів англієць. – Книжки розповідають про нього не менше, ніж каравани.