Цитаты из книг автора «Лоран Гунель»

– І чим більше задоволень ти отримуватимеш ззовні, тим більше спонукатимеш свій мозок звертатися до зовнішнього світу і там шукати джерел втіхи. За будь-яких обставин наш мозок справді схиляє нас робити те, що він вважає для нас найкращим. Проблема в тому, що його рішення зумовлені нашим пережитим досвідом. Якщо своєму мозкові ти даватимеш здебільшого зовнішні джерела вдоволення, він дедалі більше підштовхуватиме назовні тебе самого.

– Бачиш, ти ніколи не знайдеш щастя назовні.

к. Ти сам це відчув. Відчути це можуть геть усі: нас приваблюють легкодоступні задоволення, і після їхнього споживання – байдуже смакові вони чи тілесні, чи то просто вечір, проведений з пультом для перемикання з каналу на канал – ми зрештою відчуваємо легке розчарування, чи не так? У нас навіть виникає дивне відчуття невдоволення від того, що це задоволення не стало справжньою поживою. Таке відчували всі. У ХVІІ столітті це дуже добре описав Спіноза. – Якщо його описав Спіноза…

– Ми – цілісні істоти, і природа дає нам можливість вповні це відчути, тоді як суспільство створює в нас нестачу. Йому вдається змусити нас повірити й відчути, що нам чогось бракує, щоб бути щасливими. Воно забороняє нам задовольнятися тим, що ми маємо, тим, чим ми є. Воно невпинно змушує нас вірити, що ми недокомплектовані. Її слова якось особливо відлунювали в ньому. Стан повноти, про який вона говорила, добре відповідав тому, що він дійсно відчував серед природи. Стан, такий далекий від того, зрештою безбарвного оманливого смаку, який залишився після першого тижня, розтраченого на різноманітні задоволення, як він пояснив Марджі.

суспільство. – Що саме? – Умиротворення.

ішнього світу, а ще – дивовижно! – під’єднаним до Землі, її рослинного й тваринного світу. Кожна година блукання роздмухувала в ньому цей вогонь, це досі незнане багатство, яке заснуло настільки давно, що він уже й забув про його існування.

Спершу у нього виникало враження ізольованості, відірваності від світу, доки він не збагнув, що ніколи досі не був настільки під’єднаним. Не до засобів масової інформації, які відбирали для нього погані новини з усієї земної кулі, не до імейлів чи повідомлень знайомих, які нагадували про себе в будь-яку пору дня і ночі, кожен з них доводив собі, що він надалі існує в очах інших. Ні, те, що він відчував, було зовсім інакшим, це для нього було цілковито новим: він почувався під’єднаним до самого себе, до свого тіла, своїх почуттів, свого внут

Після напруженого підйому та сама панорама мала значно грандіозніший вигляд, ніж коли просто виходиш, зупинивши авто. Чи від гордості за здійснений подвиг? Чи природа зберігала красу для тих, хто за неї заплатив? Окрім цієї повноти, Джонатан пережив невеликий шок: одного дня під час своїх тривалих блукань він виявив, що його мобільний телефон… поза зоною! Спершу це легке відчуття зв’язку, що розривається, єдності, що порушується, викликало незадоволення і навіть занепокоїло, і настільки, що він, діставшись чергової вершини, виймав мобілку й безнадійно спрямовував її до небес, начебто хотів отримати повідомлення від Усесвіту. Як Мойсей, що піднімав cвій посох. Марно.

Неробство, звісно, було приємним, втім, не зовсім задовільним і не приносило радості. На зміну одним приходили інші задоволення, та їхня інтенсивність поступово спадала, підштовхуючи його до пошуку нових насолод. Він почав розуміти, чому солодке життя деяких багатих дітей так легко вирулювало на вживання важких наркотиків

Йому вдалося вирватися зі свого сповненого стресів повсякдення і несподівано відчути бажання насолоджуватися кожною миттю свого часу.