Цитаты из книг автора «Леонард Млодинов»

якщо вистрелити ядром у повітря, то рано чи пізно ядро впаде на Землю за умови, що швидкість, з якою воно вилетіло з гармати, не перевищує певної величини. Називається ця швидкість другою космічною швидкістю вивільнення.

Якщо зоря досить масивна, може виявитися, що навіть світло не зуміє подолати її тяжіння, і тоді всім зовнішнім спостерігачам зоря видаватиметься чорною.

Коли зоря вичерпує паливо, вона починає остигати й гравітація бере гору, спричиняючи стиснення. Стиснення зближує атоми, змушуючи зорю знову розігріватися. За достатнього нагрівання зоря може почати перетворювати гелій на важчі елементи, зокрема вуглець і кисень. Це, проте, вивільняє не надто багато енергії, тож криза неминуча. Що трапляється далі, не цілком зрозуміло, але дуже ймовірно, що центральні ділянки зорі стискаються, переходячи в дуже густий стан, і це робить їх, наприклад, чорними дірами.

як зауважив Габбл, є чимало різних типів зір, і ми можемо розрізняти їх за кольором випромінювання. Ньютон виявив, що, якщо сонячне світло пропустити через тригранну скляну призму, воно розділиться на складові кольори, як у веселці.

Абсолютним нулем вважають температуру –273 °С, за якої речовина не містить жодної теплової енергії, а отже, це найнижча з можливих температур.)

картину первісного гарячого Всесвіту вперше запропонував Джордж Ґамов у відомій праці, яку він написав 1948 року в співавторстві зі своїм учнем Ральфом Альфером.

Світлову енергію переносять частинки іншого типу – невагомі фотони.

Можливо, існують цілі антисвіти й антилюди, що складаються з античастинок. Щоправда, якщо частинка й античастинка зустрічаються, вони знищують одна одну.

Атоми складаються з частинок меншого розміру: електронів, протонів і нейтронів. Протони й нейтрони, своєю чергою, побудовані зі ще крихітніших частинок, які називаються кварками. Окрім того, кожному типу субатомних частинок відповідають античастинки. Вони мають таку саму масу, але протилежний електричний заряд та інші характеристики.

Утім, деякі давньогрецькі мислителі, наприклад Демокрит, вважали, що матерії властива «зернистість» і що все в природі складається із сили-силенної всіляких атомів.